У пам’ять про патріарха

Днями в Концертному залі ім. С.Людкевича від­бувся черговий концерт, присвячений 130-річчю від дня народження відомого українського композитора і символічного патрона Львівської філармонії.

“Як безмежно любо жити…” — саме ці рядки увін­чали афіші вечора вокальної музики Станіслава Людкевича. Найкращі взірці пісенної творчості композитора натхненно виконали солістка філармонії Ольга Фенюк (сопрано) та Олена Мацелюх (фортепіано). Програма концерту була скерована на найрізноманітніші смаки публіки: у першій частині звучали солоспіви, а в другій — обробки українських пісень. При цьому варто і приємно зауважити, що тандем Ольги Фенюк та Олени Мацелюх уже не перший рік  своєю діяльністю намагається поп� �ляризувати вокальну спадщину українських композиторів, яка виконується, на жаль, не так часто.

Окрім вокальних творів, у концерті прозвучали й інструментальні композиції С.Людкевича у виконанні Марти та Олега Герегів (”Чабарашка” для скрипки та фортепіано) та Мар’яни Самотос (фортепіано), а також твір української композиторки Богдани Фільц “Спомин” (пам’яті С.Людкевича). Органічно доповнювали вечір вдало підібрані вірші С.Людкевича і його колег-письменників з літературного об’єднання “Молода муза” у художньому прочитанні ведучої концерту Інни Павлюк.

Попри те, що публіку не можна було назвати численною, концерт залишив у присутніх приємні враження. Та хіба й могло бути інакше в залі, який носить ім’я галицького класика?

 

Джерело: lvivpost.net

Здесь можно оставить свои комментарии.

Олесь Янчук відтепер матиме постійну «прописку» поруч із Софією Копполою

На ІV Міжнародному кінофестивалі кінематографічного спадку імені Анрі Ланглуа, який нещодавно закінчився у Венсені (Франція), український кінорежисер Олег Янчук за фільм “Голод-33″ отримав перший приз Анрі Ланглуа. За словами переможця, мова йде про перший відзнятий в Україні художній фільм, який порушує тему геноциду українського народу — Голодомору, що забрав мільйони людських життів. Режисер акцентував, що заплановано перекласти фільм (який має наразі тільки англійські субтитри) на кілька мов, зокрема російську. А так� �ж зауважив: “Цей фільм демонструють у Росії, він є у форматі DVD, але ми вирішили зробити нову редакцію, і думаю, що невдовзі він з’явиться саме в такій формі”.  На зустрічі з пресою в УНІАН доктор мистецтвознавства, професор, академік Академії мистецтв України Вадим Скуратівський зазначив, що показ цього фільму на Венсенському кінофестивалі (який має за мету показ старих відновлених фільмів, а також нових фільмів, які торкаються теми сучасної історії) є “знаковою подією” не тільки в історії українського кіно, а й у націонал ьній історії. “Те, що на цьому фестивалі показали український фільм про 1933 рік, — це перемога світоглядна, ідеологічна та по­літична”, — зазначив він. У попередні роки призу Анрі Ланглуа були удостоєні режисери Софія Коппола, Клод Піното, Франческо Россі.

 

Джерело: lvivpost.net

Здесь можно оставить свои комментарии.

Сорок років по тому

Рожева пантера / Рink pantera

 

Сьогодні у “Кінопалаці” Стів Мартін удруге з’явиться на очі глядачів у ролі відомого інспектора Жака Клюзо. А на полицях відео­крамниць — перша частина римейку.

Ми побачимо, як інспектор розслідує вбивство тренера національної збірної з футболу, одночасно намагаючись знайти слід зниклого знаменитого діаманта “Рожева пантера”, що належить державі Лугаш. Допомагатиме незграбному інспекторові герой харизматичного Жана Рено Понтон, а героїня Бeйонс Ноулз збиватиме його з пантелику. У стрічці також побачимо Кевіна Кляйна (”Французький поцілунок”) та Емілі Мортімер (”Матч Пойнт”). 

Щодо “автентичних” фільмів, то їхнім автором є знаний режисер “Великих перегонів” та “Сніданку в Тіффані” Блейк Едвардс, музика, зокрема лейтмотив, що звучить у всіх картинах і мультиках, належить Генрі Манчіні. До речі, саме партитура Манчіні залишилася й у приквелі, хоча композитор Крістоф Бек і пробував переробити її у стилі техно.

Джерело: lvivpost.net

Здесь можно оставить свои комментарии.

Подорож у часі

Музика давньої Речі Посполитої

Ошатний компакт-диск — музичний спогад про Шостий фестиваль давньої музики у Львові, який відбувався в жовтні 2008 року під гаслом “Музика давньої Речі Посполитої”. До цього вельми широкого як історично, так і географічно поняття належать і твори із нотозбірні Ясної Ґури в Ченстохові, і Віленська органна табулатура, і гайдуцькі танці, що з України вирушили “в мандри”  Єв­ропою, і придворні танці Великого Князівства Литовського. А ще — композиції шанованих королями та архієпископами Алессандро та Доменіко Скарлат ті, Франсуа Куперена, Гжегожа Горчицького та Миколи Дилецького. Такий от по-своєму унікальний, а ще — дуже цінний з точки зору виконання найкращими майстрами Східної Європи диск презентували днями у Львові.  До нього увійшли концертні записи  Світлани Шабалтіної, гурту “Стари Ольса”, ансамблів “Калофонія”, “A cappella Leopolis”, “Consortium Sedinum”,  “Starck Companye” та відомих львівських музикантів.

Джерело: lvivpost.net

Здесь можно оставить свои комментарии.

Голкотерапія подружжя

Мануэла Гретковска. Женщина и мужчины. Книжный клуб.

Ця сумна, але водночас і оптимістична книга читається на одному подиху, але ще довго примушує подумки повертатися до окремих фраз та епізодів. Мабуть, тому, що її герої такі схожі на нас і наших знайомих. Голкотерапевт Клара, її чоловік Яцек, молодий коханець і найкращий друг Павел. Гармонійні стосунки Клари і Яцека руйнує його депресія, а щасливий шлюб подруги Клари Йоасі не вдається зберегти навіть після народження третьої дитини. Побутові і психологічні труднощі героїв — це лише фон для їхніх роздумів про старіння, пристрасті , вірність і невміння берегти свої почуття.

“Клара погладила его щеку и шероховатый подбородок. Он приложил ее ладонь к губам; она подумала, что он просит прощения. Оба легли на бок; они прорывались друг к другу через плотину собственных тел, но страсти не было — обычное желание, удовлетворяемое рутинным супружеским сексом. Яцек не воплощал в себе зла и поэтому не мог дать Кларе то, что давал ей секс с Минотавром”.

 

Джерело: lvivpost.net

Здесь можно оставить свои комментарии.

MEDIATRIP / мультимедійна подорож, 25 лютого в Дзизі

Мистецька асоціація Arte і Фестиваль візуального мистецтва Wiz-Art представляють:
 Мультимедійна подорож розпочнеться з презентації фільму Юрія Синенького та Наталі Ільчук «Проект Медіатеатр», а продовжиться — ексклюзивним читанням нових текстів, переплетеним з несподіваним сценічним дійством і відеопроекцією.
Фільм «Проект Медіатеатр» є презентацією трьох видовищних постановок. Дві з них відбувалися під час фестивалю «наЛІТ» 2006 і 2007 року, ще один в Ляльці на літературному вечорі Ю.Синенького, а останній відбувс я на фестивалі «Артраут». Окрім задокументованих виступів, в фільмі також можна побачити відео, яке спеціально знімається для проекцій на екрані під час кожного перформенсу, звучать поезії в записі і в живому виконанні. Фільм уже демонструвався на кількох фестивалях, але подібна презентація відбудеться вперше.
Подорожуйте з нами, наскільки далеко вам дозволить ваша свідомість.

25 лютого 2009 р., 18:00
Квартира 35 (КМЦ «Дзига», Вірменська 35, 2-ий поверх

джерело: прес-служба фестивалю Wiz-Art

Джерело: kultura.lviv.ua

Здесь можно оставить свои комментарии.

Виставка Івана Сколоздри

з 25 лютого 2009 в Музеї меблів та порцеляни (пл. Ринок, 10)показуватиметься постійнодіюча експозиція робіт Івана Сколоздри (малярство на склі, скульптура).

Іван Миколайович малює свої картини олійними фарбами. Пензлики для роботи виготовляє переважно сам. Фарбу розводить олією домашнього виробництва. Контури майбутньої композиції наводить тушшю. Малює здебільшого відразу на склі без попереднього ескіза на папері. Перед тим, як приступити до малювання картини, він уже бачить її у своїй уяві.

Лінійним контуром і локальними кольоровими площинами невимушено, ніби на одному подиху, художник творить цілий калейдоскоп образних композицій. В цьому, напевно, і криється сила його таланту. Від природи І.Сколоздра наділений тонким чуттям кольору. Його живопис приваблює свіжість, дзвінкістю барів і водночас тональною злагодженістю. Картини І.Сковороди дивують невичерпністю сюжетних ситуацій, душевною теплотою. Характерно, що для кожного твору, залежно від сюжету, він знаходить відповідну колірну гаму і композиційний варіант.

З-під пензля майстра вийшли карт ини, на яких відображено трагічні сторінки історії України, героїчний епос козаччини дороги чумаків, обряди і звичаї, образи творів Т.Г. Шевченка, Лесі Українки, В.Стефаника, сучасних поетів В.Симоненка, Ліни Костенко, Богдана Стельмаха, портрети майстрів народної творчості.

У мажорному ключі відображає художник події сучасного життя в композиціях «На оновленій землі», «Свято возз'єднання» та ін.

Своєрідну інтерпретацію народного епосу та народних пісень бачимо на картинах «Маруся Богуславка», «Веснянки» ;, «Русалка», «на Івана Купала». Композиційно-образне вирішення «Катерини» за однойменною поемою Т.Г.Шевченка сповнене символіки, метафоричних образів, близьких до пісенного фольклору.

У своїй творчості Іван Сколоздра звертається до героїчного епосу українських народних дум. Його хвилюють образи народних дум. Його хвилюють образи народних співців — кобзарів, хоробрих козаків — самовідданих борців за долю рідного народу.

Творчість Івана Миколайовича Сколоздри — самобутнє явище сучасного народ ного образотворчого мистецтва, вона має глибокі корені, що спираються на високу культуру традицій.

Про автора:

Народився Іван Сколоздра 5 квітня 1934 року в с. Розвадів (Львівщина). Рід Сколоздрів, один із найвидатніших у Розвадові, сягає своїм козацьким корінням середини XVIIIстоліття. У родині Сколоздрів були також і сільські війти. Його дід входив до старшого церковного братства й відзначався активною участю у розбудові місцевої церкви. А батько Микола з братами Михайлом та Василем пройшли фронтами Першої світової війни, а потім в складі Української Галицької Армії виборювали волю Україні. У першому класі майбутній митець провчився лише місяць — почалась Друга світова війна. З 1950 року Іван Сколоздра почав працювати на Розвадівському кахельному заводі, потім служба в армії. У 1956 році, після демобілізації, Іван Сколоздра повертається в Розвадів, працює на кахельному заводі. Незабаром закінчує школу кіномеханіків у Львові і працює у Будинку культури Миколаївського цементно-гірничого комбінату. Тут і розпочалася його біографія як художника. Творч ий доробок майстра надзвичайно багатий та оригінальний. Його картинами на склі милуються у Франції,США, Польщі, Прибалтиці, Росії, не злічити і тих виставок, які відбулись в Україні... Видано два альбоми робіт, створено три фільми. В далекому 1982 році твори митця придбали Павло Загребельний, Володимир Яворівський та ін. Серед друзів такі знані постаті як Микола Жулинський, Роман Лубківький, Богдан Стельмах. Знаний і авторитетний Іван Гончар писав: «Що не картина, то шедевр, що не картина, то філософія, гімн життю.» Останнім часом видається � �елика кількість листівок і календарів з репродукціями картин Івана Сколоздри.

Це є свідченням визнання. Художник удостоєний більше сорока дипломами.

У 1999 році ІвановіСколоздрі присвоєно звання Заслуженого майстра народної творчості, а у 2001 році — Івана Сколоздру відзначено Всеукраїнською премією в галузі гуманітарних наук, культури та мистецтва «Визнання».

Тематика творів майстра багата і різнопланова: це фольклор, історія, народні традиції і обряди, історичні та мистецькі портрети, природа. Художник створив свою � �ласну манеру малювання. Роботи Івана Сколоздри надзвичайно теплі і барвисті. Крізь них ніби проглядає його світла душа, яка увібрала в себе всю позитивну енергетику генетичної пам'яті українського народу. Іван Сколоздра — один із небагатьох, хто віднайшов срібну нитку давньої малярської традиції і в повному самозреченні й усамітненні, мов той Козак Мамай, відродив душу народну на порозі Третьогоо тисячоліття.

Джерело: lvivstory.com

Здесь можно оставить свои комментарии.