Кінопоказ фільму Даніса Тановіча «Пекло»

Мистецька кав’ярня «Штука» та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на зустріч та обговорення фільму

Робота нової надії балканського кіно Даніса Тановіча, мабуть, найсильніша серед інших. В усякому разі, найближча за духом до творчості самого Кісльовського. Вона могла б стати природнім продовженням його Кольорів. Але Тановіч і сам є самобутнім талановитим режисером. Після Нічиєї землі, що отримала Оскара як кращий іноземний фільм, він поряд з культовим Кустуріцею став уособленням сучасного балканського кінематографу, авторитетним режисером, бажаним гостем на кращих кінофестивалях.

Його Пекло мало схоже на Дантівське. Більше на Сартрівське, який говорив, що пекло – це інші. Пекло у Кісльовського-Тановіча – це навіть не інші, воно всередині кожного. Приховане у дрібницях, сімейних таємницях, нерозважливих вчинках. Воно у зраді та навіть у її приховуванні, у байдужості та безнадії. Зрештою, пекло для кожного може бути індивідуальним. Лише надія зближує і поріднює людей.

Фільм, який розповідає про одну сім’ю, і більше – переважно про жінок, вийшов дуже людяним, екзистенційним, внутрішньо драматичним. Таким як любив знімати пізній Кісльовський. У ньому зіграли кращі французькі актори кількох генерацій (Еманюель Беар, Карін В’яр, Гійом Кане, Жан Рошфор, Кароль Буке) та навіть постійний талісман югославського кіно Мікі Манойловіч. Гарна музика, чудова операторська робота Лорана Дайяна, глибока поезія найбільшого боснійського поета Меші Селімовіча підсилила глибоку символіку сценарію. Настільки, що поганим фільм просто не міг вийти.

Джерело: afishalviv.net

Здесь можно оставить свои комментарии.