Завжди новий Франк

 

Виставка, яка відкрилася у Музеї етнографії та худож­нього промислу, цілковито в несподіваному ракурсі представила члена Спілки художників України, заввідділу кафедри металу Львівської національної академії мистецтв, відомого кераміста Івана Франка. Уперше цей митець постав перед своїми колегами і шанувальниками не як кераміст та рисувальник (а рисунки Іван Франк теж експонував неодноразово), а як живописець.

Властиво, і для нього самого такий поворот у власній долі став несподіваним. А в усьому винна зима. Одного ранку визирнувши у вікно, він був захоплений красою довкілля — присипаними снігом грядками та доріжками, вбраними у посріблені строї деревами та кущами. Це було якраз у час, коли після чергового ювілею шукав для себе нову тему, адже, на відміну від багатьох колег, погано сприймає у власній творчості самоповтори. «Ти ж так любиш зиму, то чом би  її не намалювати?» — вчасно підказала дружина Анна. І він подумав: «А й справді — чому?» Так Іван Франк почав розвивати у собі талант живописця. Понад два десятки робіт, які склали експозицію, схиляють до думки, що такий талант цей чоловік також має.

Свого часу (чи не з нагоди 60-ліття митця) доктор мистецтвознавства Володимир Овсійчук підкреслив: «Франк завжди залишався цільним, органічно змістовним і пос­тійно творчо сконцентрованим».  Тобто те, що художник знайшов нове русло для самореалізації, аж ніяк не означає його розпорошення, а тільки — багатогранність. Іван Франк і досі, попри вік та досвід, може відповісти на запитання «що відчуває, коли роботу закінчено» — услід за Рафаелем — «Нічого, я хвилююся».

"Мене насправді дуже надихає думка, висловлена Роденом, — сказав у розмові з «Поштою» художник (який вважає своїми кумирами творців епохи Відродження). — А  Роден наголошував: «Мікеланджело і Рафаель — великі світові художники. І знаю, що таким геніальним не буду. Але ніщо не заважає до їхньої геніальності наближуватися».

Уродженець села Літиня на Львівщині, випускник відділу скульптури тоді ще училища імені Івана Труша та відділу кераміки Інституту прикладного та декоративного мистецтва, утвердився як талановитий кераміст і є професором Львівської національної академії мистецтв, Іван Франк сьогодні, презентуючи  Львів, яким його любить, робить ще один крок назустріч багатогранності своїх кумирів. Підписи під роботами: «Утомлена земля під ковдрою снігів», «І досі левам сниться казка про минулі дні», «Лягає сніг так легко і прозоро» тощо — видають в Іванові Франку ще й ліричного поета. Однак художник каже, що це не зовсім так: підписи сім'ї Франків  допомогла придумати їхня подруга, вчителька української мови та літератури СШ № 62 Ольга Зіник.

Але це не аж так важливо. Важливіше інше. Як акцентує «Пошті» Іван Франк, коней на переправі не змінюють. Однак коли у будь-яку роботу вкладати душу, відгук це завжди знайде. Попри те, що Львів малювали десятки, а може, й сотні митців, наше місто, яким його побачив Іван Франк, варте, аби його любили...

Джерело: lvivpost.net

Здесь можно оставить свои комментарии.