Фабрика музичних інструментів "Трембіта", на перший погляд, мало чим відрізняється від звичайного меблевого виробництва — у виробничих приміщеннях сильно пахне деревиною та лаком, голосно стогнуть станки, коли робітники ріжуть чи шліфують деревину. Однак, коли мандруєш просторими цехами, не покидає відчуття, що саме тут зароджується музика. Як сьогодні живе фабрика, де до 1946 року робили вози, а також як себе почуває українська індустрія музичних інструментів, "Ратуші" розповів голова правління акціонерного товариства "Трембіт� �" Мирон Куземський.
— Розкажіть, про ринок музичних інструментів в Україні? Чи багато тут українських товаровиробників?
— Виробників в Україні вже не залишилось. Колись в Україні було 9 підприємств, які виробляли все: піаніно, акордеони, баяни, гітари, бандури. Однією з найбільших була Чернігівська фабрика. Зараз її, як і багатьох інших, нема, тільки нам вдалося зберегти підприємство в повному обсязі і не змінювати профілю. Є декілька маленьких підприємств, де працюють поодинокі люди і роблять поодинокі інструменти. Та й на нашому підприємстві за останні роки зменшилась кількість музичних інструментів, які виробляємо. До 2006 року виробляли близько 3 т� �сяч інструментів за місяць. А зараз — менше тисячі.
— Що спричинило настільки сильний спад виробництва?
— Відколи Україна вступила в Світову організацію торгівлі (СОТ), у нас почався сильний спад. Після першого року вступу до СОТ у нас обсяги виробництва впали на 30%, наступного року — ще на 30%. Відповідно, сьогодні продукуємо лише 30% того, що було досягнуто до 2006 року. Я не противник вступу до СОТ, але коли країна має свої надбання, вона не повинна їх нівелювати і на будь-яких умовах вступати в якусь організацію. Зокрема в Польщі, щоби захистити свого виробника в аналогічній ситуації, провели моніторинг і визначили, скільки від потреби вир� �бляють їхні вітчизняні підприємства і скільки потрібно, наприклад, гітар, щоб задовольнити потребу. Скажімо, якщо в Польщі виробляють 20% потреби, то на решту 80% дається дозвіл митним органам на імпорт продукції. Тоді створюється повномасштабна конкуренція, але в той же час, вітчизняний виробник має можливість працювати. В нас ввізне мито скасували і наш ринок заполонили вироби з Китаю.
— А як із традиційними українськими інструментами, їх же китайці не виробляють? Скажімо, бандур з настанням незалежності продаєте більше?
— На щастя, китайці бандур не виробляють. Але ситуація з цим музичним інструментом теж невтішна. Бо до здобуття Україною незалежності ми випускали 35-40 бандур щомісячно. Зараз же — 4-5 на місяць. Більше того, навіть тих кілька штук складно продати, тому вони лежать на складі. Так відбувається, мабуть, тому, що держава не стимулює розвиток національного мистецтва. Нам відомо, що є колективи, які хочуть купити бандури, але фінансування у них нема. Ми могли б виробляти більше, проте покупців на них немає. Бюджет не виділяє на такі інструмент� � кошти. За всі роки існування в міському бюджеті знайшли 22 тисячі доларів для покупки духового оркестру для музичної школи, а щоб купити бандури для шкіл — місто не знайшло грошей.
— Як вдається вижити в таких умовах?
— Ми не сиділи, склавши руки. Освоїли виробництво меблів: випуск столів, стільців тощо. Це дало можливість не скорочувати людей. Сьогодні на виробництві музичних інструментів працює близько 50 осіб, а на виробництві меблів — 60.
Що ж стосується музичних інструментів, то в Україні нам вдається конкурувати з китайцями завдяки мобільності доставки. Окрім того, виробляємо продукцію художньо оформлену — тематичну, за замовленням: хтось замовляє з написом, логотипом тощо. Китайський виробник цього зробити в Україні не може.
— Чи купують музичні інструменти "Трембіти" за кордоном?
— Так. Зокрема експортуємо їх в Білорусь, Молдову, Росію, Литву, Латвію.
— Раніше Ви співпрацювали і з західними державами, такими, як Німеччина та Голландія…
— Справді, в кінці дев'яностих ми експортували музичні інструменти в Чехію, Угорщину, Голландію, Німеччину. Це було доти, доки ринок не заполонила китайська продукція. Адже китайці відкрили свої торгові представництва по всьому світі, затарюють свої склади і так їм легше торгувати. Якщо комусь, скажімо, в Голландії потрібно купити кілька десятків гітар для магазину, то йому зручно і легко замовити їх на ліцензійному китайському складі, що в Німеччині, бо за 1-2 дні доставлять товар у його магазин у Голландію. Якщо ж замовляти в Україн і, то тут страшна бюрократія: поки він дасть замовлення, поки буде укладено контракт, доставка, — пройде близько двох тижнів. Окрім того, це кордони, мито. Сьогодні так ніхто не захоче працювати.
— Чи користуються Вашими музичними інструментами відомі музиканти?
- Так. Ми тісно співпрацюємо з групою "Скрябін" — вони мають наші гітари. Нашу гітару має Тарас Чубай, гуморист із Росії Юрій Гальцев, гурт "Есемески", у нас замовляли гітари для "95-го кварталу". На Львівському телебаченні я часто бачу наші гурти, які виступають з гітарами "Трембіти". Але на нашому підприємстві ми більш орієнтовані на масового споживача — пересічних громадян.
Розмовляла Наталя ГОРБАНЬ
Джерело: portal.lviv.ua
Комментариев нет:
Отправить комментарий