10.06.2012
18.00
12 .06.2012
19.00
Львівський театр "Воскресіння"
Це інтригуюча історія про життя декількох сімей, які хочуть любити, страждати, прощати, щоб життя ніколи не закінчувалось, а смерть була відсутня. Але що отримують в реальності: запрошуємо подивитись виставу-притчу, за текстами Б. Свербляновіч, адаптовану режисурою Ярослава Федоришина в художньому обрамленні Алли Федоришиної, які відповідь дають таку: любити, любити, любити…. Драматургія однієї із найпопулярніших сучасних авторів світу Біляна Срблянович, драми якої належать до інтелектуально-вишуканого мистецтва. Подивившись виставу «Сарана» ви зустрінетесь з цікавими мистецькими метафорами режисера та художника Ярослава та Алли Федоришиних, які задають собі і Вам питання: для чого живемо? Для чого кохаємо? Для чого чекаємо чогось і мріємо про те, що ніколи недосяжне? Задумуємось над питаннями життя і смерті, любові і ненависті, добра і зла, молодості і старості, а поза цим життя проходить, так як спалах блискавки.
Режисура та музичне оформлення: Заслужений діяч мистецтв України Ярослав Федоришин, Сценографія та костюми: Заслужена артистка України Алла Федоришина
Ролі та виконавці: Надія, 35 Галина Стричак, Мілан, 35 Назар Лис / Володимир Чухонкін, Дада, 36 Наталія Марчак, Фреді, 39 Володимир Губанов / Тарас Юричко, Алегра, 10 Марія Ковалик / Наталія Лукашонок, Жанна, 50 Тетяна Ткаченко, Максим, Макс, 55 Петро Микитюк, Пан Ігнатовіч, 75 Володимир Геляс Пан Йович, 80 Юрій Пилипчук, Вячеслав Рєпін Пан Сімич, 75 Григорій Маяков Пані Петровіч, 78 Людмила Петруленкова
Тривалість вистави 3 год. Вартість квитків 50грн
…Метафора сарани досить прозора й прочитувана, у п’єсі є безпосередні паралелі між шкідниками, які багато їдять і все пожирають, і персонажами, які їдять один одного й самих себе. У спектаклі образ такого тотального пожирання поєднано з іншою яскравою і пронизливою метафорою: за плечима в героїв — дерев’яні ночви (як варіант — плетені з лози кошики), символ важкої життєвої ноші. Упродовж сценічної дії ночви умовно слугують посудом, та все ж у постановці основний акцент — не на споживанні їжі, а на поїданні один одного… Постановка Ярослава Федоришина в тандемі зі сценографією та костюмами Алли Федоришиної — цілісна й переконлива, метафори й образи влучні та водночас зрозумілі. Костюми навіть візуально «перевтілюють» акторів на сарану, а сценографія творить для них природне й органічне тло. Вдало використано світлові ефекти, зокрема дуже поетичною й драматично-ліричною є сцена, що відбувається під грозовим дощем.
Наталя Дудко, Ратуша
…У перші хвилини вистави театру "Воскресіння" з пантелику збивають дивовижні декорації, фантасмагоричні костюми, реквізит… Чудернацьке вбрання, що асоціюється з фантастичними антиутопіями. Дерев'яні ночви, які, наче тяжку життєву ношу, герої часто носять на спині. Обстругане віття дерев, що грає то роль саксофона, то контрабаса, телефонної слухавки, цигарки, ложки… На сцені твориться унікальний візуальний світ зі своєю виплеканою і продуманою естетикою, що спершу дисонує з драмами і діалогами, які розгортаються між героями і у яких знаходиться місце навіть для розмов про Інтернет, дисидентів, ліфтинг… Та в певний момент візуально-змістовий конфлікт зникає, поступаючись місцем розумінню: трагедії, що розігруються на сцені, – універсальні, вічні. Яким би фантастичним не був світ навколо, конфлікти поколінь, родинні драми та черствість і там знайдуть чим поживитися.
Оксана Зьобро, Високий Замок
Джерело: ulvovi.com
Комментариев нет:
Отправить комментарий