Симфонія №6 на сцені Концертного залу ім. Станіслава Людкевича

02.11.2012
19:00

Львівська філармонія

У п’ятницю, 2 Листопада, о 19:00 у Концертному залі ім. С. Людкевича Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії під керівництвом Айдара Торибаєва виконає Симфонію № 6 – одного з найбільших симфоністів XIX-XX ст. австрійського композитора Густава Малєра. Незважаючи на трагізм, музика симфонії не песимістична. Це розповідь про героя, який відчайдушно бореться. І загибель його не даремна: своїм прикладом він надихає наступні покоління на відвагу та вірність своїм ідеалам.

Перша частина симфонії багата контрастними образами. У чіткому русі маршу на тлі залізного ритму, злітають вгору і спадають виразні мелодії скрипок і дерев’яних духових. Звучать наспіви мідних духових інструментів. Затухає, ніби розчиняється головна партія. Труби інтонують мажорне тризвуччя, яке переходить в мінорне, під барабанний дріб і гучні удари литавр. Спокійний відчужений хорал з пануючим тембром дерев’яних – невеликий передих. І ось лине потік експресивної мелодії з оркестровими голосами. Зрідка проривається ритм маршу. Але знову все затухає. Подальший розвиток першої частини грунтований на матеріалі експозиції. У ньому є і ліричні епізоди, і моменти споглядання, але в основному ця бурхлива, насичена драматизмом дія.

Друга частина – потужне скерцо. Численні теми малюють гротескову картину. Перша тема скерцо одноманітна, з підкресленим тактом, повторами. На початку другої теми в партитурі ремарка композитора – старомодно, тоді соло гобоя – «розсудливо, статечно». Наприкінці частини звучить лейтмотив симфонії – чергування мажорного і мінорного акордів у мідних інструментів.

Невелика третя частина є лірико-філософським центром симфонії. Скрипки заспівують ніжну і виразну мелодію. Її підхоплює гобой, потім вона знову переходить до скрипок. За ними вступають дерев’яні духові. Гнучка і прозора оркестровка, немов мереживо з найтонших ліній. Наступний епізод – пасторальний. Спокійно, безтурботно, як голоси природи, звучать награвання гобоя, кларнета, валторни. Спокій знову змінює емоційний епізод.

На чергуванні екстатичних зльотів і загасань побудована уся ця частина. Фінал – монументальний, майже рівний за протяжністю усім іншим частинам, є картиною боротьби. Це величезна, новаторски вирішена сонатна форма, в якій усі звичні розділи умовні і багатозначні. Звучить акордовий лейтмотив симфонії. Патетична тема скрипок, похмурі і зловісні уривки тієї ж мелодії в низькому регістрі – у труби, бас-кларнета, фаготів. У валторни звучить протяжна і чітка мелодія і розчиняється у хиткому, мерехтливому тлі. Траурним хоралом вступає духова група.

Чути лейтмотив. Готується потужний рішучий марш – перша кульмінація фіналу. Граціозні світлі епізоди чергуються зі схвильованою лірикою, патетичні вигуки – з чітким маршевим ритмом. У кульмінаціях напруга сильно зростає. Завершення симфонії похмуре. Удари литавр, лейтмотив. Важко звучить тема у перегукуваних тромбонів і туби. Все повільніше і повільніше рух. І востаннє – похмурий акорд на тлі траурних ударів.

Джерело: ulvovi.com

Здесь можно оставить свои комментарии.