День народження Олекси Новаківського відзначили новим альбомом
Укотре традиційно 14 березня — у день народження одного із найбільших авторитетів мистецького Львова початку ХХ століття Олекси Новаківського — його художньо-меморіальний музей збирав львів’ян, аби порозмовляти про великого майстра. Але не просто так, а, як і завжди, ще й через окремий привід: щойно побачив світ новий розкішний альбом “Олекса Новаківський”, який поповнив понад десяток поважних видань, присвячених цьому митцю за останнє десятиріччя.
“Олекса Новаківський — не стільки історія, пам’ять, скільки, живий імпульс, що діє на свідомість і мистецтво не лише Львова, усієї України, — говорив на представленні альбому директор коледжу імені Івана Труша, мистецтвознавець Василь Откович. — Взявши за основу символізм образної поетики у творах Новаківського, цей альбом ставить мистецтвознавчу думку на нові горизонти як через те, що йдеться про художника, який у нашому мистецтві — епоха, так і тому, що символізм не песимістичний, а життєствердний, бунті вний, прометейський”.
У ширшому вимірі появою альбому “Олекса Новаківський” завдячуємо трьом установам: Національному музею у Львові, Інституту колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ та Фондові “Олекса Новаківський та його мистецька школа”. Однак насправді книгу покликав до життя невтомний ентузіазм двох людей — багатолітньої дослідниці творчості Олекси Новаківського, завідувачки його художньо-меморіального музею у Львові Любов Волошин (яка підготувала для неї вступну статтю) та співзасновника Інституту коле� �ціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ Тараса Лозинського (котрий не лише ініціював появу альбому, а й зробив усе, щоб цей альбом вийшов). Але стала книга такою, якою є, завдяки творчій праці ще двох одержимих великими ідеями людей — автора-упорядника цього видання Остапа Лозинського та дизайнера Андрія Кіся.
Попри те, що про Олексу Новаківського уже написано таки чимало, книга розглядає той аспект, про який дуже мало говорили раніше. Адже так складалося, що ще за радянських часів психологічний портрет Олекси Новаківського як людини старанно ретушувався у мистецтвознавчій літературі стереотипами про “правильність” класика. Сьогоднішні дослідники знають — йдеться про винятково складну особистість, перейняту напругою внутрішніх протиріч та контрастів. Захоплюючись здатністю Олекси Новаківського мислити масштабними обра� �ами, вмінням вийти на нові візїі, Люба Волошин стверджує — символізм художника інтуїтивно вичутий, а не осмислений, й, окрім того, це безперечно національний варіант символізму. Адже власну творчість, пов’язану із новими на початку ХХ століття течіями європейського модерну, символізму та неоромантизму художник завжди трактував не інакше, як тільки служінням на вівтарі національної культури.
Зрештою, того дня і про Олексу Новаківського, і про новий альбом говорилось багато. Окремим моментом про те, що українській культурі не бракує ні хороших художників, ні хороших науковців — їй бракує хороших популяризаторів. Альбом “Олекса Новаківський” мав би стати міцною цеглинкою ще й у цій сфері.
Джерело: lvivpost.net
Комментариев нет:
Отправить комментарий