Пішов у вічність

Цими днями львівське творче середовище переживає вагому втрату — не стало талановитого живописця Романа Безпалківа. Якби не цей чоловік, палітра творчості його ровесників виглядала б сьогодні цілком інакше, ніж виглядає. І це — не просто гарні слова.

“Роман Безпалків — художник, — минулого року говорила про нього на виставці митця з нагоди його 70річчя у Національному музеї у Львові мистецтвознавець Любов Волошин, — котрий найточніше виразив ті невидимі матерії, якими жила в тоталітарний час уся українська інтелігенція, малярство якого говорило голосом правди. Це була наша біографія, наша історія”.

Уродженець Львівщини, який ще у віддалені шістдесяті здобутий фах фармацевта змінив на фах художника, Роман Безпалків зробив те, що у такий спосіб і в такій формі не практикували інші львівські митці — вивільнив маленьку людину від зовнішнього примусу будувати комунізм і показав, а як насправді почувається в умовах часу її душа. У кожній його роботі — не просто сюжет — а передовсім думка, символ, асоціація, те, що, попри зміну епох, справді цікаво відчитувати між рядками. Саме думка, підсилена де іронією, де гум ором, а де просто зворушенням чи болем — те, що робило і робитиме малярство Романа Безпалківа не тільки цікавим, а й внутрішньо необхідним.

Колись, пишучи заяву про прийом на посаду викладача до Львівського коледжу декоративно­ужиткового мистецтва імені Івана Труша, Роман Безпалків написав: “Свої обов’язки буду виконувати чесно і сумлінно”. Майже чотири десятиліття цей художник був одним із найулюбленіших викладачів для студентів у цьому освітньому осередку. Бо, як вони говорили, передовсім він учив їх думати, а потім уже все інше.

Свого часу перетворивши власну художню майстерню у своєрідний творчий клуб, де збиралися нині відомі і поважані у суспільстві письменники, художники, артисти, Роман Безпалків став для покоління 60 — 70х років людиною не лише органічно близькою, а й такою, яка могла глибоко та об’ємно висловитися про усі болі і тривоги у живописній формі. Ще в часи юності виробивши індивідуальний малярський стиль, ставши інтелектуалом з богемно­романтичним профілем, Роман Безпалків упродовж життя беріг, словами мистецтвознавців, рід� �існу властивість повсякчас нагадувати людині про її високе призначення та сигналізувати про небезпеку втрати моральноетичної рівноваги. І сигналізувати не як спостерігач, а як учасник.

Кожна людина і особливо людина творча — неоднозначна. В особистості Романа Безпалківа однозначним були його талант художника і товариськість. Світлих снів вам, Романе Михайловичу! Вічная пам’ять!

Джерело: lvivpost.net

Здесь можно оставить свои комментарии.