Літературна зустріч із Василем Габором

25.04.2013
18:00

"Ковчег"

Василь Габор «Про що думає людина».

Вхід вільний.

Нова книга Василя Ґабора, знаного новеліста, упорядника антологій і автора видавничого проекту «Приватна колекція» літературної агенції «Піраміда», написана переважно в жарні дзухіцу (асоціативного письма). Ця книжка — про дитинство, про радість і смуток, про будинки, вулиці й місто, про самотність і про минущість.

Книга ця вже була презентована під час останнього Форуму Видавців. Через пів року ми пропонуємо повернутися до неї, щоб поговорити з її автором не так про, як навколо тем, які вона піднімає а також стилістики, у якій написана.

І тут хотілося б навести думку письменника і головного редактора журналу «Кур'єр Кривбасу» Григорія Гусейнова, бо вона якнайкраще характеризуватиме інтонацію, в якій ми спробуємо говорити з Василем Ґабором.

«Окремо хочеться звернути увагу на книжку Василя Ґабора «Про що думає людина» (Львів, «Піраміда»), яку вважаю відкриттям Форуму, — за жанром, формою подачі, глибиною, хоча щось схоже я вже зустрічав у літературі, наприклад, у Жоржа Перека. Не належу до критиків і вважаю непристойним висловлювати якісь абсолютні тверджен­ня, але мені здається, що від цієї, здавалося б, невеличкої книжки може розпочатися інший відлік у нашій не зовсім здоровій літературі — без галасу, акторськ­их вибриків, гонору, пихи й марнослівства, порожніх, але самовпевнених текстів, багатослівного нарцисиз­му, тривіальності, свідомої вульгарності, відвертого несмаку — усього того, що дорослій літературі не пасує. У нас стало нормою, коли письменник вважає за потрібне вчити інших, пояснювати, тлумачити, розповідати про «обов'язок письменника»… Зрештою, за словами Гомбровича, читач не повинен відчувати підкреслену вправність автора і якщо помічає сліди його зусиль — це поразка. У новій книжці Василя Габора все навпаки — він нікого не вчить, та й сам зайве не відкривається перед читачем, ніби дає тому змогу поступово й повільно дозрівати до розуміння написаного. І так само не відчуваєш, що автор намагається здаватися аж надто вправним (читач дуже до цього чутливий). Розумієш, що в книжку вкладено багато сил і серця, але слідів зусиль не помітно.» Григорій Гусейнов цит. за http://litukraina.kiev.ua/uziu-mene-pre-v-d-knizhok

Про автора: Василь Габор народився 10 грудня 1959 р. на Закарпатті у с. Олександрівці. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка (1986 р.). Працював у львівських газетах та історико-краєзнавчому журналі «Літопис Червоної Калини». З 1993 р. – науковий працівник, а з 2000 р. – заввідділу досліджень іншомовної періодики відділення «Науково-дослідний центр періодики» Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. Кандидат філологічних наук. Член Асоціації українських письменників. Лауреат премій ім. родини Куриласів за краще інтерв'ю про підпілля Української греко-католицької церкви та літературної імені Лесі і Петра Ковалевих. Автор книжки новел «Книга екзотичних снів та реальних подій», один з авторів видання «Четверо за столом: Антологія чотирьох приятелів», низки історико-бібліографічних та літературознавчих досліджень, упорядник відомих концептуальних антологій «Приватна колекція: Вибрана українська проза та есеїстика кінця ХХ століття», «Незнайома. Антологія української «жіночої» прози та есеїстики другої пол. ХХ – поч. ХХI ст.», «Дванадцятка. Наймолодша львівська літературна богема 30-х років ХХ ст.: Антологія урбаністичної прози», «Бу-Ба-Бу (Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак): Вибрані твори: Поезія, проза, есеїстка» та один з авторів ідеї та концепції видання книги Андрія Содомори, Маркіяна Домбровського та Андрія Кіся «Anno Domini. Року Божого: Латинські написи Львова».

Джерело: ulvovi.com

Здесь можно оставить свои комментарии.