Василь Барабаш: “Від медовухи похмілля не буває”

В Україні щороку виробляють 500 тисяч тонн меду! За цим показником наша держава займає шосте місце у світі. Який мед у яких регіонах найбільш поширений, чим він корисний, як держава сприяє розвитку бджільництва та що потрібно для того, щоб ця галузь розвивалася, — у розмові з президентом Гільдії медоварів України Василем Барабашем.

— Якого меду в Україні виробляють найбільше, а якого найменше?

— В Україні найбільш поширений квітковий мед. Сорти квіткового меду залежать від регіону та способу ведення бджільництва. На Сумщині частіше трапляються липові меди та меди з різнотрав’я. У Донецькій, Полтавській, Запорізькій областях – соняшниковий мед. Черкаська та Київська області найбільш сприятливі для збору акацієвого меду, оскільки правобережні схили Дніпра масово засаджені цією культурою. Акацієвий мед – найбільш популярний. Він не кристалізується, містить багато фруктози і має низький вміст кислот і амінокисл� �т, саме тому корисний усім. Захід України багатий на мед з гірського різнотрав’я. Тут зустрічається також падевий мед з виділень смереки. Він користується чи не найбільшим попитом у цьому регіоні.

— Скільки меду на рік споживають українці? Якою має бути добова норма?— На одного жителя припадає в середньому 1,3 кг меду на рік. Це – дуже мало. З огляду на те, що людині варто з’їдати одну ложку меду двічі на добу, обсяги виробництва можна наростити ще у двадцять разів. У 2009 році українці стали їсти менше меду, ніж у попередні роки. В першу чергу це пов’язано з економічною ситуацією в державі: бідніші люди дозволяють собі мед лише з лікувальною метою. — А скільки українці випивають медових напоїв?

— В Україні щороку виробляють чотири літри медових напоїв на одну людину, але промислове виробництво як таке у нас не розвинене. Усе, що виробляється, — «кустарним» методом. Медові напої слід перевести до категорії народних промислів, адже якщо це виробництво поставлять на промислову основу, якість продукції знизиться. Потрібно змінювати законодавство.

ГО “Гільдія медоварів України” переймається проблемою якості медових напоїв. Медові напої – це не лише атрибути святкового столу, а й лікувальні засоби – сечогінні, заспокійливі, які поліпшують роботу серцево-судинної системи. Щоправда, на проведення комплексних наукових досліджень наразі немає коштів. До речі, від медовухи похмілля не буває: до меду входить понад 300 компонентів, і тому від нього не виникає залежність.

Дітям корисні медові чаї, медовий квас і звичайний мед, особливо акацієвий (його можна давати навіть немовлятам). Якщо вибирати між цукром і ложечкою акацієвого меду, то до дитячої кашки краще додати акацієвий мед.— Чи держава сприяє розвитку бджільництва в Україні? Що потрібно для того, щоб наростити обсяги виробництва медопродукції?

— Держава ні копійки не вкладає у розвиток бджільництва. Основна проблема полягає у тому, що мало хто розуміє перспективи цієї галузі. Доки виробникам не будуть надавати переваги, галузь буде лихоманити. Розвиток бджільництва і якість медів залежить від розвитку і стану скотарства в Україні. З його занепадом зникли посіви фацелію, еспарцету, конюшини, буркуну та інших культур, які були хорошою кормовою базою для бджіл. Меди з квітів цих рослин смачні та духмяні.

Ми не повинні нав’язувати свої меди закордонним покупцям, а в першу чергу працювати над тим, щоб наші меди хотіли купувати українці і основний прибуток отримували не продавці, а виробники. Лише за цієї умови галузь буде розвиватися.

— Скільки пасік сьогодні є в Україні? Галузь безперспективна?

— Галузь вижила завдяки приватним пасікам. Пасічники не зацікавлені у тому, щоб декларувати кількість своїх бджолосімей, тому й немає відповідної статистики. Раніше вони отримували дотації з держбюджету, а тепер дотації отримують лише племінні пасіки.

— Останнім часом ріпак та інші культури активно обробляють хімікатами. Чи це якось відбивається на житті і здоров’ї бджіл?

— Ріпак і соняшник, які займають тисячі гектарів, неможливо виростити без застосування хімікатів. Є хімікати, які застосовуються вночі, і на ранок вони вже не є отруйними для бджіл (такі препарати дорожчі), а є препарати, які застосовують вдень, і вони становлять загрозу життю і здоров’ю бджіл. У 2008 та 2009 роках були випадки отруєння бджіл у Кіровоградській та Київській областях. Відносини між пасічниками та фермерами регулюються Законом України “Про бджільництво в Україні”, але деякі фермери проблемами бджолярів не перейма� �ться.  

…

Джерело: kava.lviv.ua

Здесь можно оставить свои комментарии.