Діти жовтих вод

Лесь Белей. Листи без відповіді. Лілея-НВ

Дебютна поетична книга автора, який живе поміж Ужгородом і Вроцлавом, багатообіцяюче лірична, її метафори стримані, позбавлені зайвої сентиментальності, дуже візуальні. Лесь Белей намагається порівняти всю філософію джазу з рікою і пише про дітей, які розкладають каміння на рельсах для перетягів і потягів, каміння, яке зітреться на пил. У цій поезії час ріжеться лезом трави, а вологе пахуче повітря ванни проростає гілками. Юрій Андрухович у передмові до збірки називає її стиль новим декадансом, пише про пластичну мовну ціліс­ність � �ієї поезії, недосформованої, але повної красивих натяків,  і радить запам’ятати ім’я автора, а також спробувати відгадати, чим воно здивує нас завтра.

подвір’я

де зростають

діти жовтих вод

дев’ять рядів вікон

паралельні дзеркала

в яких відбивається довжина і стає

удвічі довшою.

дитячі велосипеди

намотують кола своєї вічності

ґумові м’ячі

падуть на асфальт

прибиті луною власного падіння

 

Джерело: lvivpost.net

Здесь можно оставить свои комментарии.