На жаль, сильних творчих жінок-особистостей України таки можна порахувати на пальцях. До них, вважаю, впевнено можна зарахувати й Людмилу Таран – лауреата "Поетичних майстерень" 2000 року, авторку чотирьох поетичних збірок. Як стверджують критики, "поезія Л. Таран за віршованим ритмом подібна до музичних акордів, крізь які прориваються словесні обертони суто жіночої лірики".
Свій талант володіння словом вона відшліфовує літературною критикою та публіцистикою. Письменниця пише про жінку і як жінка, однак із притаманною чоловічою стриманістю та ретельною скрупульозністю (маємо на увазі розвідку "Жінка як текст" – про Емму Андієвську, Соломію Павличко й Оксану Забужко, а також своєрідне продовження праці "Жіноча роль", – "Газета"). Вона пробує себе в різних жанрах (щойно в ЛА "Піраміда" вийшов новий роман Л.Таран "Дзеркало єдинорога"), однак вважає, що передовсім її жанр – новели, і хоче до них п� �вернутися. У розмові з пані Людмилою ми дізналися про її візію жінки сьогодення, "зраду поезії" і так званий комплекс незалежності, на який "хворіє" письменниця.
Джерело: gazeta.lviv.ua
Комментариев нет:
Отправить комментарий