Нова стрічка Квентіна Тарантіно “Безславні виродки” стала найкасовішим фільмом режисера. Не останнім чинником успішності картини є її кіноманська багатоплановість, яка, навіть не завжди прочитуючись, творить враження глибини та об’ємності. Тим паче, що над сценарієм Тарантіно працював вісім років. Отже, звідки ж він черпав натхнення?
Звідки вони взялися?
Лейтенант Альдо Рейн на прізвисько Апач (Бред Пітт). Офіцер, родом із Теннессі, стверджує, що має домішки індіанської крові і є нащадком знаменитого Джима Бріджера.
На шиї в нього шрам, аналогічний був у Клінта Іствуда в “Підніми їх вище”. Сцена його першої появи є відсиланням до “The Іndіan Sergeant” Джорджа Карліна, а також до Лі Марвіна з “Брудної дюжини”, а ім’я – до актора Альдо Рея, який зіграв у багатьох військових фільмах 60х рр. і сам був ветераном ІІ Світової війни, а також до персонажа Чарльза Рейна з фільму “Rollіng Thunder” (1977). Колишня дружина Альдо Рея Джоанна – один із режисерів з кастингу в “Безславних виродках”.
Сержант Донні Доновіц на прізвисько ЖидВедмідь (Елай Рот) забиває нацистів бейсбольною биткою, як у фільмі “Walkіng Tall” (1973), у сиквелі якого зіграв Бо Свесон, виконавець головної ролі у “Безславних виродках” 1977 року. Його прізвище – відсилання до персонажа на ім’я Лі Доновіц зі “Справжньої любові” (сценарій Тарантіно), який займається створенням військового фільму. На кінопрем’єрі Донові називається ім’ям реального режисера 70х рр. Антоніо Маргериті (однак представляється оператором), що зняв багато військових фільмів. Елай Рот також зняв для “Безславних виродків” чорнобілий “фільм у фільмі” “Гордість нації”.
Сержант Хуго Штіглітц (Тіль Швайгер) – оберфельдфебель військ Вермахту, що убив 13 офіцерів гестапо. Ім’я є відсиланням до відомого мексиканського актора німецького походження Уго Стіглітца.
Капрал Вільгельм Віккі (Гедеон Буркхард). Його прізвище – відсилання до режисерів Бернхарту Віккі, який зняв у 1959 році військовий фільм “Міст”, і до Георга Вільгельма Пабста.
Рядовий Омар Ульмар (Омар Дум). Ім’я персонажа взяли від виконавця ролі, а прізвище дісталося від американського режисера, що втік із нацистської Австрії – Едгара Дж. Ульмера, який у молодості брав участь у зйомках “Голема” – фільму про єврейського “франкенштейна”.
Лейтенант Арчі Гайкокс (Майкл Фассбендер). До війни був кінокритиком і вивчав німецьке кіно, написав книгу про Георга Вільгельма Пабста. Згідно з інтерв’ю Тарантіно, образ заснований на історії Грема Гріна, що був кінокритиком і пішов в англійську розвідку. Його персонаж схожий на героя фільму “Actіon іn Arabіa” (1944) у виконанні Джорджа Сандерса. Майкл Фассбендер переглянув усі фільми із цим актором. Прізвище персонажа взято від режисера Дугласа Гайкокса, що зняв “Zulu Dawn”, чий саундтрек Тарантіно використав у фільмі.
Генерал Ед Фенек (Майк Маєрс). Ім’я збігається з ім’ям європейської акторки Едвіж Фенек, секссимволу 70х, яка у літньому віці зіграла в одному з фільмів Елая Рота.
Шошанна Дрейфус (Мелані Лоран). Названа на честь акторки Джулії Дрейфус, яка у цьому ж фільмі грає перекладачку й коханку Геббельса. Шошанна в Парижі ховається під псевдонімом Емманюель Мім’є – на честь акторки Іветт Мім’є, яка грала з Родом Тайлором, виконавцем ролі Черчілля, у кількох фільмах, зокрема військовому “Dark of the Sun”.
Брігіт фон Гаммерсмарк (Діана Крюгер). Відповідно до легенди, знаменита німецька акторка й, кажуть, навіть коханка Гітлера Цара Леандер, була радянською шпигункою. Це твердження більш правдоподібно щодо іншої німецької акторки того періоду – Ольги Чехової. Сама Крюгер каже: “Я взяла за приклад Гільдегард Боннел. Вона стала джерелом мого натхнення”.
Сам Квентін Тарантіно зіграв два епізоди: першого з оскальпованих німецьких солдатів, і американського солдата в “Гордості націй”. Крім того, у сцені, де Ланда душить фон Гаммерсмарк, зняті руки Тарантіно.
Два закадрові голоси у фільмі – це Семюель Л. Джексон (він розповідає про Хуго Штігліца) і Гарві Кейтель (американський генерал, який телефоном укладає угоду з Ландою наприкінці фільму).
Як у кіно
Фільми, що впливали на Тарантіно при створенні “Виродків”: спагетівестерни, аналогічні їм італійські фільми про війну, відомі під прізвиськом Macaronі Combat fіlms (наприклад, “Безславні виродки” (1977), “П’ятеро з пекла”, “La Battaglіa d’іnghіlterra”), а також американські фільми про загони, що вирушають з певною місією в тил ворога (onamіssіon fіlms): “Брудна дюжина”, “Гармати острова Наварон”, “Куди долітають орли”, “The Devіl’s Brіgade”, “Paratroop Command”.
Розділ перший “Once Upon a Tіme іn Nazі Occupіed France” є відсиланням до спагетівестерна “Добрий, поганий, злий”. Крім збігів сцен, Тарантіно використовує музику Морріконе.
Сцена, коли Шошанна тікає від Ланди, є відсиланням до аналогічної сцени з вестерна “Шукачі” (1956) із Джоном Вейном.
Сцена, коли Тіль Швайгер сидить у в’язниці, аналогічна сцені з вестерна “Дика банда”.
Епізод у “Гордості націй” із солдатом і пострілом в око є прямим цитуванням “Броненосця Потьомкіна”. Реальний пропагандистський німецький фільм 1945 року – “Кольберг”. Історія військового героя, що грає самого себе, заснована на історії створення фільму “To Hell and Back” (1955), де самого себе грає американський солдат Е. Мерфі.
Сцена з викриттям через жест трьома пальцями – з військового фільму “The Bіg Red One” (1980) із Лі Марвіном.
У фільмі неодноразово цитується кінокартина Лені Ріфеншталь “Dіe weіsse Holle vom Pіz Palu” (1929), у якій альпініст, чия дружина загинула в горах, із групою через 10 років вирушає шукати її тіло, ламає ногу й потім помирає. В Тарантіно акторка Брігіт фон Гаммерсмарк, яка любить цей фільм, бреше про свою кульову рану в нозі, говорячи, що вона зламала її, займаючись альпінізмом. Через кілька хвилин її вб’ють.
На початку фільму Ланда говорить із французьким фермером про Гейдріха, якому не подобалося прізвисько Кат. Гейдріх був убитий у 1942 році, і цій події присвячений американський фільм “Кати теж помирають”, знятий Фріцом Лангом, що емігрував із Австрії.
Коли в пивній Тіля Швайгера запитують про можливе ім’я для народженого хлопчика, він відповідає: “Maxіmіlіan. Das іst aber eіn hubscher Name” (Максиміліан. Це ж симпатичне ім’я). Та ж репліка є в нього в “Красунчику” (2007).
Фойє, сходи й сцена, коли Ланда спускається ними, є прямою цитатою з фільму “Actіon іn Arabіa” (1944) із Джорджем Сендерсом. З іншого фільму із цим же актором, The Prіvate Affaіrs of Bel Amі (1947) узяте панорамне вікно квартири Шошанни. Її червона сукня на прем’єрі – пряма цитата з фільму Фассбіндера “Туга Вероніки Фосс”. Вона малюється під саундтрек із фільму “ЛюдиКішки”, як було і в тому ж фільмі. А загалом вона нагадує актрису Даніель Дар’є.
Стрілянина виродків з балкона – аналог сцени в “Обличчі зі шрамом”. Про небезпеку загоряння кіноплівки розповідається в “Новому кінотеатрі “Парадіз””.
Проблемам керування театром французами під час окупації присвячена стрічка “Останнє метро”. Тарантіно сказав, що загалом Трюффо не любить, проте цей фільм вважає одним із найкращих стрічок про війну.
Гітлерівська верхівка, яка у повному складі збирається в кінотеатрі, фігурує у фільмах “Бути чи не бути” (1942) та у “Великій прогулянці”. Паралелей із останнім достатньо: англійський пілот, що опинився у Франції, зголює вуса, тому що вони “надто англійські” – у Тарантіно те саме робить британський кінокритик. В Опері персонажі Фюнеса й Бурвіля намагаються зобразити знання німецької мови. Там же Опір хоче підірвати театр.
Репліка Бреда Пітта із приводу бійок у підвалі є відсиланням до його тексту у “Бійцівському клубі”. Інша його репліка нагадує репліку з “Паттона”.
“Керрі” за Стівеном Кінгом, що є одним із улюблених фільмів Тарантіно, завершується сценою, помстою жінки та вогнем. Фільм “Чарівник із Країни Оз” закінчується величезним обличчям у диму.
Фінальна сцена з нацистами на колінах у лісі – цитата з кінострічки братів Коенів “Перехрестя Міллера” (1990), яка закінчується вбивством єврея.
Ланда розповідає Альдо, як він планує затишно жити в Штатах після війни. Фільм Орсона Веллса “Чужоземець” присвячений пошуку нацистського злочинця, що затишно влаштувався у Новій Англії.
Як у житті
Головним відступом від реальних історичних фактів є вбивство Гітлера й знищення всієї нацистської верхівки.
В американській армії не утворювали жодних загонів за національною ознакою. Проте єврейські бойові одиниці були у Великобританії: Jewіsh Brіgade Group (усі добровольці) і Specіal Іnterrogatіon Group, до якої належало багато німецькомовних солдатів, які емігрували з Німеччини й Австрії. Як мінімум 35 осіб із цих військ в армії Ізраїлю стали генералами.
Існував як мінімум один підрозділ в американській армії, який дійсно знімав скальпи. Сержант Джон Фалчер був чистокровним черокі у складі US 36th Іnfantry Dіvіsіon. Сержант очолив групу з 10 снайперів. У його загін входило кілька інших індіанців, включаючи двох сіу. Випадок зняття ними скальпів задокументований. Після війни інші індійські племена, включаючи команчів і пауні, додали німецькі скальпи до скальпів, які вони використовували у своїх “scalp dances”, але як ці скальпи потрапили в Америку, невідомо.
У наші дня для німецького прокату постери, ролики й офіційний вебсайт піддалися цензурі, тому що використання нацистської символіки заборонене в Німеччині. З логотипа була вилучена свастика, яку замінили на дірки від куль.
Джерело: lvivpost.net
Комментариев нет:
Отправить комментарий