Ополудні у вівторок на власній дачі у Прохорівці на Черкащині на 75-му році життя полинув в інші світи народний артист України, режисер Юрій Іллєнко.
Сценарист, кінорежисер, оператор, актор і продюсер (світову славу якому подарувала операторська праця у фільмі Сергія Параджанова “Тіні забутих предків”) Юрій Іллєнко відійшов від нині сущих через тяжку недугу – рак. Член-засновник Академії мистецтв України, лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка, а також Всесоюзного кінофестивалю у номінаціях “Приз за операторську роботу” й “Приз за режисуру” 1981 року, Каннського кінофестивалю в номінації “Приз ФІПРЕССІ” 1990-го та багатьох інших відзн� �к, Юрій Іллєнко увійшов в історію вітчизняного кінематографа як режисер стрічок “Білий птах з чорною ознакою”, “Легенда про княгиню Ольгу”, “Криниця для спраглих”, “Вечір напередодні Івана Купала”, “Молитва за гетьмана Мазепу” та інших.
Народившись у Черкасах 1936 року, Юрій Іллєнко 1941-го був евакуйований разом з родиною до Сибіру. Після війни з батьками жив на околиці Москви. Обираючи майбутній фах, вступив у ВДІК на операторський факультет. Як неодноразово згадував сам, тривалий час не буваючи в Україні, став класичним яничаром. Однак отримавши за стрічку “Летіть, голуби…” міжнародні нагороди, був запрошений на кіностудію ім. О.Довженка як оператор фільму Сергія Параджанова “Тіні забутих предків”. Але відмовився через те, що кінопродукцію ціє� � студії вважав доволі слабкою. Тоді його перша теща порадила йому прочитати Коцюбинського. Він прочитав (правда, в російському перекладі) і зрозумів: саме сьогодні доля дарує йому найкращий шанс у його житті, завдяки якому зможе реалізувати все, що вимріяв собі в операторському мистецтві. Саме під час роботи над фільмом в Іллєнкові, за його словами, і спрацювала генетична пам’ять. І спрацювала настільки потужно, не останнім чином завдяки Іванові Миколайчуку, який суттєво спричинився до “роз’яничарювання” Іллєнка, що подал� �ше його творче життя було покладене на те, аби кожен з нас повернувся до себе як до українця.
Спіть спокійно, Юрію Герасимовичу! Вічна вам пам’ять!
Джерело: lvivpost.net
Комментариев нет:
Отправить комментарий