Чи з'явилися нові форми ресторанної конкуренції в умовах економічної кризи та обмеженням кількості відвідувачів? які прийоми конкурентної боротьби можна віднести до т.зв. «ударів нижче пояса»? що потрібно робити, щоб вберегти свій заклад від недобропорядної конкуренції? На ці питання KAVA.LVIV.UA відповідають провідні ресторатори Львова.
Там, де немає конкуренції, спати спокійніше, але жити — гірше. Конкуренція – це та сама «невидима рука» ринку, яка координує діяльність його учасників. А оскільки на ринку ресторанного господарства Львова з’являється чимраз більше учасників, відповідно і конкурентна боротьба може набути нових, жорсткіших, а деколи і відверто брудних форм. Чи з’явилися нові форми ресторанної конкуренції в умовах економічної кризи та обмеженням кількості відвідувачів? які прийоми конкурентної боротьби можна віднести до т.зв. «у� �арів нижче пояса»? що потрібно робити, щоб вберегти свій заклад від недобропорядної конкуренції? На ці питання KAVA.LVIV.UA відповідають провідні ресторатори Львова. Марк Зархін, Президент Гільдії рестораторів Львова Конкуренція, безумовно, загострилася. Ресторанний, як і інший бізнес, зараз переживає проблеми. Форми конкуренції завжди були які? Боротьба за клієнта – це раз. Конкуренція за якісний персонал – це два. Ще – боротьба за постачальника. У львівському ресторанному бізнесі все більш-менш коректно. Єдине, що бувало – це переманювання персоналу. Коли переманюють одну-дві людини, на це ще можна закрити очі, а якщо переманюють цілу групу людей, особливо топ-менеджерів… А в загальному Львів живе здоровим ресторанним життям. Тим паче існує Гільдія рестораторів, яка зібрала конкурентів разом і вони думають про майбутнє. Тому мені здається, що Львів не переживає жорсткої, кривавої конкуренції.Ударом «нижче поясу» я вважаю піратство, тобто переманювання ідей. У мене у Львові є три-чотири пірати, деякі з них розвиваються у мережі. � �е, я вважаю, дуже нездорова річ. Також переманювання персоналу, про яке я вже говорив. Захиститися від піратства можна ліцензуванням своїх інтелектуальних, авторських прав. А з приводу переманювання персоналу – відповідати таким людям тим же. Що стосується цінової конкуренції – це величезна проблема. Не можна збиратися і казати: «Панове, давайте тримати чи підвищувати ціни!», бо це підпадає під антимонопольне законодавство. Але, звичайно, потрібно мати певні домовленості та вести переговори. Юрій Назарук, мереж а концептуальних закладів «!фест» У кожного є своя ніша. Конкуренція завжди є, криза на дворі чи не криза. Якщо загальна кількість клієнтів буде меншати, тоді ресторани боротимуться за кожного клієнта: знижувати ціни. Конкурувати ресторани також можуть ідеями, місцем розташування. Переманювання персоналу, на мою думку, зараз не відбуватиметься, оскільки на ринку праці з’являються дуже якісні кадри. Неетичні форми конкуренції для мене – це те, що називається негативною інформацією, коли проти тебе починають вести якусь н егативну інформаційну діяльність на кшталт «туди не йдіть, бо там зле; йдіть до нас, в нас ліпше». Важливо, щоб ця форма конкуренції не заважала загальному потоку людей. Бо, часто так буває, що обливаючи конкурента брудом, ми псуємо імідж всіх. На львівському ринку ресторанних «гравців» є небагато. Ми всі знаємо, поважаємо один одного та спілкуємося між собою. Я думаю, що наврядче між нами будуть траплятися такі речі, як конкуренція. Якщо вони цього не робитимуть, тоді хто? Якісь «забігайлівки»? Я абсолютно не переживаю за конкуре� �цію. У Львові конкуренція абсолютно здорова. Олена Ніколаєва, «Split» Ресторанів нашого рівня у Львові є небагато. Тому говорити про конкуренцію, навіть в умовах кризи, важко. Саме клієнти обирають той заклад, який їм більше до смаку. Але, наскільки мені відомо, вони рухаються по колу. З чим мені довелося стикнутися – це тільки з перекупкою персоналу. Коли інші ресторатори пропонували нашим співробітникам йти працювати до них. Але це залежить від людини, вона має право обирати своє місце роботи. Кожен ресторатор має за� �матися своїм закладом, тому коли заклад працює добре – для працівників створюються комфортні умови праці і нормальна зарплата. Якщо людина не має власних ідей стосовно закладу, у такого ресторану немає майбутнього. Тому я не переймаюся цим. Я дуже радію, коли у Львові відкривається щось нове, гарне, дійсно якісного рівня. Ми також мусимо розвиватися. Від конкуренції є тільки один шлях – це постійний розвиток. Тоді ресторану не страшна ніяка конкуренція і він завжди буде мати своїх клієнтів. А як себе захищати від без принципових людей, їх діяльності – я про це навіть думати не хочу. Це їхні проблеми. Андрій Дзюбан, «Дублін» В умовах кризи відбувається не те щоби плановий розвиток і боротьба за клієнта. Зараз ресторани намагаються вижити. Це поведінка в умовах кризи. Коли навколо ситуація дуже динамічно міняється, думати за конкурентів, чесно кажучи, зараз немає часу. Зараз потрібно докладати всіх зусиль, щоб у твоєму закладі, незважаючи на кризу, був розумний баланс «ціна-якість», наявність продуктів (адже не секрет , що закордонні продукти зараз дуже піднялися в ціні), а не відслідковувати відслідковувати конкурентів. Найбрудніші форми конкуренції якими були, такими і залишилися. Це переманювання персоналу з обіцянками «золотих гір», які пізніше не виконуються. Щодо інших брудних прийомів – не помічав таких. Шлях запобігання конкуренції – це Гільдія рестораторів Львова, де усі ми домовляємося про те, що поводимося чесно, відкрито, ведемо відкриту конкурентну боротьбу і не використовуємо «ударів нижче поясу», тобто усього, що стос� �ється недоброякісної конкуренції.
…
Джерело: kava.lviv.ua
Комментариев нет:
Отправить комментарий