Цьогорічний фестиваль опер Ріхарда Вагнера у Байройті минув без скандалів і прем’єр
Тут також усе розпочинається із червоної доріжки та дефіле знаменитостей. Але від інших усесвітніх ярмарок марнославства Байройтський фестиваль все ще відрізняє особлива статечність, навіть певна штивність. Штивними залишаються вузькі і страшенно незручні крісла у Фестивальному театрі, комірці публіки і самі традиції — попри постійні намагання дирекції впустити свіжий вітер у специфічний клімат славетного баварського містечка.
Власне, цьогоріч найбільшою подією стала сама зміна дирекції фестивалю. Внук композитора (а ще правнук Ференца Ліста, про що, на жаль, згадують рідше) Вольфганг Вагнер, який 30 серпня відзначить 90ліття, нарешті передав керівництво успішним родинним бізнесом своїм донькам. Між Евою ВагнерПаск’є (донькою від першого шлюбу) та Катаріною (улюбленим 31річним “мізинчиком”) — шляхетно залагоджені родинні чвари та понад тридцять років різниці у віці. Рішення про “поділ королівства” під назвою “Зелений пагорбR 21; прийняли наприкінці минулого року, тож актуальний, 98й за ліком фестиваль став для нових очільниць прем’єрним.
Щоправда, це чи не єдина новинка в цьогорічній програмі. Самі постановки більшості шанувальникам уже знайомі, принаймні з відеозаписів чи трансляцій (минулого року фестиваль уперше транслювали повністю), змінилися хіба окремі обличчя тих щасливців у глядацькому залі, котрі нарешті дочекалися своєї — деколи й десятилітньої — черги на квитки. За традицією, постановники “Персня нібелунгів” змінюються тут що п’ять років: цьогорічна едиція тетралогії у версії Танкреда Дорста (нагадаємо, спершу на роль режис ерапостановника запрошували Ларса фон Трієра) існує з 2006 року й у цьому байройтському сезоні відбулася тричі. Скандальна в 2007му постановка “Нюрнберзьких майстерзінгерів” Катаріни Вагнер також уже особливого ажіотажу не викликала, хоч показали її аж шість разів — стільки ж, скільки й “Трістана та Ізольду” Крістофа Марталера. До речі, цей спектакль швейцарського режисера хоча й існує на байройтській сцені вже п’ятий рік, і надалі викликає чи не найбільше зацікавлення. Відсторонена і також на перший погляд вельми шт� �вна постановка історії про жагуче й вічне кохання насправді цілковито побудована на контрастах та нюансах: між музикою та дією, уявою та реальністю, чоловічим і жіночим, прихованим і відкритим… Після цього значно менше вражає навіть сповнений аж надто зрозумілими символами “Парсіфаль” у версії норвежця Стефана Гергайма. Відверті натяки на нацистське минуле країни, міста і навіть місця дії навряд чи можна назвати мистецьким відкриттям, але керівництво фестивалю, схоже, вловило в цьому кон’юнктуру, оскільки в останні роки активно працює ще й над тим, аби відігнати з історії своєї родини останні тіні колабораціонізму.
І хоч все ще кожен більш чи менш знаний у Німеччині політик чи бізнесмен і досі вважає за обов’язок пройтися під час відкриття фестивалю червоною доріжкою, а дефіле все ще — уже традиційно — очолює знана опероманка Ангела Меркель (уже не в настільки відкритій сукні, що викликала торік шквал емоцій у німецьких медіа, а в простій елегантній креації гамбурзької дизайнерки) разом зі своїм чоловіком, погляди і керівництва, і публіки спрямовані передовсім у майбутнє — у великий 2013 рік, коли все прогресивне людст� �о святкуватиме 200річчя від дня народження Ріхарда Вагнера. У колах вагнеріанців уже ширяться чутки, що на режисера чергової версії “Персня нібелунгів” планують запросити Стівена Спілберга, а Анна Нетребко співатиме в новій постановці “Лоенгріна” Катаріни Вагнер.
Байройт
Джерело: lvivpost.net
Комментариев нет:
Отправить комментарий