Музика з повітря

Лідія Кавіна, музикант, внучка Льва Термена, про заповіти дідуся і нове життя терменвокса

Незабаром мине дев’яносто років з того часу, як у Петрограді юний випускник консерваторії та фізикоматематичного факультету університету вперше продемонстрував незвичний винахід. Здіймаючи руки над невеликою скринькою, з якої були виведені дві антени, він видобував — на перший погляд, просто із повітря, оскільки генератори залишалися прихованими в пристрої — дивовижні звуки та мелодії, виконуючи відомі твори СенСанса, Гріга, Шуберта.

Називався дивовижний інструмент “терменвокс” — за іменем винахідника, нащадка обрусілих французьких аристократів Льва Термена. Його біографія могла б стати сюжетом захопливого кінофільму, адже, крім музичного інструмента, він винайшов чимало досконалих пристроїв для радянської розвідки. Устиг побувати й американським мільйонером, і каторжником на Колимі.

Сьогодні у Московській консерваторії функціонує цілий “Термен­центр”, присвячений подальшому вивченню та розвитку електронних музичних інструментів. А найвидатнішою, мабуть, у світі виконавицею на терменвоксі є внучата племінниця Льва Термена Лідія Кавіна. На схилі літ (прожив славетний винахідник 97 років) він навіть сконструював спеціально для неї кілька моделей. Саме про них і розпитала “Пошта” незвичайну солістку насамперед:

 — Ви й сьогодні граєте на терменвоксах, сконструйованих для Вас особисто Левом Терменом?

 — Як відомо, всі моделі Термена були ламповими. Наприклад, й одна з останніх, сконструйованих спеціально для мене, у вигляді латинської літери U. Ця модель відзначалася дуже добрими якостями звука, але вона доволі громіздка, на гастролі з нею особливо не поїздиш, а я концертую дуже багато. Тому стала шукати можливості інших інструментів, навіть зверталася до різних інженерів. Один із них — також Лев, Лев Корольов — уже років п’ятдесят, як робить терменвокси. Але він продовжив другу лінію винаходу — де існ увала кнопка ввімкнення звука, а гучність регулювалася педаллю. З часом, коли все більшого вдосконалення зазнали синтезатори, ця модель поступово втратила актуальність. На відміну від справжнього терменвокса, із “повітряним”, особливим способом видобування звуків.

Також у московському “Термен­центрі” зберігається терпситон, зроблений спеціально для мене (на відміну від терменвокса, із терпситона виконавець видобуває звуки усім корпусом, танцювальними рухами — “Пошта”). На жаль, узагалі не дійшов до нас поліфонічний терменвокс: лише в записах та прототипах.

 — Тобто, сьогодні Ви концертуєте із…

-…Звичайно ж, класичною моделлю терменвокса. Хоча інструментами Корольова також свого часу користувалася. Зокрема, виступаючи із оркестром В’ячеслава Мєщєріна — унікальним колективом, створеним у 1950х рр. До речі, саме там на початках грав один із перших учнів Термена і, мабуть, єдиний на увесь Радянський Союз професійний виконавець на терменвоксі Константін Ковальскій.

 — А крім славетного дідуся, у Вас ще були вчителі?

 — Звісно, ні. А в кого мені було навчатися? Дуже багато осягала сама, розучуючи різноманітний репертуар. А вже в процесі викладання іншим формувалися нові техніки, методика. У виробництві з’являлися нові моделі терменвоксів. Хоча не можу сказати, що винайдена ідеальна модель. Але з найбільш популярних, звичайно ж, вирізняються моделі Роберта Муга.

 — Так, адже “батько синтезатора”, як слушно називають Муга сьогодні, прийшов до свого винаходу саме через терменвокс. Уперше сконструював цей інструмент за описом у науково­популярній брошурі ще в дванадцятирічному віці…

 — Так, із цього він починав. А фірма його успішно функціонує й після смерті засновника, досі випускаючи терменвокси. До речі, вони надзвичайно популярні у США.

 — Чи правда, що мінімальна вартість такого інструмента — близько чотирьох тисяч американських доларів?

 — Та ні, можна придбати терменвокс і за п’ятсот. Але, до речі, інструмент, із яким я концертую зараз — московського виробництва. Свого часу зробили невелику серію, десь близько 150 терменвоксів, і майже всі продали до Японії. Адже це інструменти професійні.

 — Сьогодні вже можна говорити про професійну школу терменвокса, щобільше — її локалізацію в Японії?

 — Якщо брати до уваги, що викладаю я доволі давно і учнів у мене досить багато, то так. Від кінця 1990х років уже якось назбиралося досвіду, з’явилися свої представники, репрезентанти школи в різних країнах. Наприклад, у Японії це Масамі Такеючі. Він приїхав до Москви в 1993 році, коли тут навіть терменвоксів ще не виробляли. Вивчив російську мову. Багато років брав у мене уроки. І зробив терменвокс посправжньому популярним у Японії. Сьогодні в нього сотні учнів, він викладає в трьох містах, словом — творить надзвичайні речі. Наприклад, навіть терменвокс у формі матрьошки (сміється).

Ще можу назвати талановиту терменвоксистку Памелію Керстін, котра розвинула свій стиль у джазі. З восьмирічного віку навчалася у мене і Кароліна Айк з Німеччини. Сьогодні їй двадцять, і техніка її — досконала. Співпрацюю і з її співвітчизницею Барбарою Бухгольц, яка більше пов’язана із театральною сценою.

 — А Ви за якою спеціальністю здобули музичну освіту?

 — Я закінчила Московську консерваторію як композитор. Але пишу небагато. Ясна річ, що в певний момент концертна діяльність переважила. А ще родина — все­таки, в мене двоє дітей. Хоча написала деякі твори для терменвокса.

 — Насправді до цього “екзотичного” інструмента зверталося доволі багато композиторів — і в першій половині ХХ століття, і сучасних. Наскільки відомо, із останніми доволі плідно співпрацюєте і Ви…

 — Так, це надзвичайно цікаво. Хоча б тому, що багато з них шукає не лише нові виразові можливості інструмента, але й, наприклад, створює власну нотацію, вказує відповідні жести. Адже це ще й дуже театральний інструмент…

 — Чи й сьогодні терменвокс такий популярний у США, як 7080 років тому, коли туди приїхав молодий Лев Термен і буквально підкорив континент?

 — Так, в Америці та Японії чи не найбільше популярний цей інструмент. Умовно кажучи, на ці країни припадає по 30 відсотків, а решта сорок — Європа.

 — Із Росією включно?

 — Росія велика, тому я насамперед можу і буду говорити про Москву. Тут також уже достатньо багато моїх учнів сягнули належного рівня. Зокрема, Олеся Ростовська, Ольга Мілавіч…

 — А як сприймає інструмент “непідготовлена” публіка?

 — Говорити про зацікавлення самим інструментом як якоюсь забавкою — неправильно. Найважливішим у цьому випадку залишається виконавець, який належним чином подає його публіці. Сьогодні дуже багато спекуляцій із терменвоксом — щойно хтось придбає інструмент, як вже прагне виступати, похвалитися, яка у нього забавка. На жаль, таких дуже багато, і від цього, зрозуміло, падає загальний рівень виконавства.

 — А що для Вас, як музиканта, який вже сягнув дуже високого рівня, важливо сьогодні?

 — Як відомо, немає меж досконалості. Намагаюся виконувати якомога різноманітнішу музику, не обмежуюся лише класикою чи авангардом, чи навпаки — поп­музикою чи музикою до кінофільмів. Намагаюся виконувати все. Природно, головним чином орієнтуюся на класику і сучасну музику, ще й тому, що відповідна освіта дозволяє грати ці складні речі. Але якщо обмежитися лише чимось одним, то можна дуже багато втратити.

Композитори часто запитують: “А що вміє робити терменвокс?” І як відповісти про інструмент, якого ми й досі майже не знаємо? От один із наших останніх проектів із Барбарою Бухгольц “Touch… don’t touch…” власне й був задуманий для того, щоб зняти всі обмеження. Ми просто сказали композиторам: “Пишіть, як вважаєте за потрібне. А ми вже спробуємо все це виконати”. Й справді, композитори понаписували, що тільки могли вигадати, ми спершу тільки за голови хапалися. Але потім все ж виконали.

Сьогодні на терменвоксі й справді можна виконати все. Це в перші десятиліття у нього склався імідж як про інструмент мелодійний, повільний і страшенно складний для опанування. Адже немає ні клавіш, ні струн, лише напруга в повітрі.

 — Ви часто пригадуєте поради Льва Термена, орієнтуєтесь на його уявлення?

 — У Термена було своє ставлення до терменвокса, як інструмента ліричного, пісенного. Важливим був передовсім не технічний, а естетичний підхід. Він називав його “людським”, прищепив і мені. Хоча сьогодні розуміння терменвокса є набагато ширшим.

ДОВІДКА

Терменвокс (дослівно — голос Термена) — музичний інструмент, який винайшов російський винахідник Лев Термен у 1919 році. Головною частиною терменвокса є два високочастотних коливальних контури, настроєні на спільну частоту. Електричні коливання звукових частот створюються генератором на електронних лампах, сигнал пропускається через підсилювач і перетворюється гучномовцем у звук. Виконавець керує терменвоксом, змінюючи положення долонь навколо антен інструмента. Рухаючи рукою навколо стрижня, виконавець регулює висот у звуку, жестикулювання навколо дуги дозволяє впливати на гучність. За рахунок зміни відстані долонь музиканта до антени інструмента змінюється індуктивність коливального контура, і, як наслідок, частота звуку.

Джерело: lvivpost.net

Здесь можно оставить свои комментарии.