Своєї персональної виставки, яка відкрилася у Національному музеї у Львові, львівський художник Ігор Гапон чекав так, як не чекав жодної іншої, вважаючи, що саме експозиція у цьому культурному осередку є для художника найбільшим визнанням.
Відтак через хвилювання він, замість зробити два кроки вперед – до мікрофона (коли отримав на урочистому відкритті слово як призвідця дійства) – зробив ці кроки назад, за спини усіх, хто офіційно виголошував про нього теплі промови. І в цьому неусвідомленому поруху вся натура Ігоря Гапона – людини скромної, негучної, сором’язливої, несхильної бути у центрі уваги. Художника, експонований живопис якого фахівці одностайно назвали не лише сильним, а й стовідсотково – самодостатнім.
“Ігор Гапон належить до рідкісної категорії митців, – говорив про нього доктор мистецтвознавства Ростислав Шмагало, – які, обираючи творчу дорогу і способи образотворення, здатні незмінно йти в одному напрямку. Творча мета, поставлена таким митцем, з плином десятиліть переростає у життєву місію. Яка філософія утримує без розривів різні періоди творчості в обраному полі живописно-пластичних ідей? Насамперед – світи, непідвладні актуальним ідеям часу”.
Закоханий у народну автентику і нетеатралізований побут Карпат, випускник колись ще Львівського училища прикладного та декоративного мистецтва ім. Івана Труша та Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, Ігор Гапон (який, до речі, майже відразу заявив про себе як фахівець у царині не тільки станкового малярства, а й іконопису) презентував у Національному музеї не лише ретроспекцію улюбленої Гуцульщини в краєвидах, натюрмортах та портретах, а й свої пленерні роботи із Закарпаття, Львівщини, Криму за ос� �анні два роки. І ці наробки захоплюють. Бо зазвичай художники дуже важко адаптовують власну палітру кольорів до нового світлоносного середовища. А Ігор Гапон жодних проблем із цим не має.
Що цікаво, будучи пристрасним сповідником пленерного живопису, художник може один і той же мотив (скажімо, однієї копиці, дерева, гори, селянської хати, а відтепер і морського узбережжя) художньо досліджувати енну кількість разів у різні пори дня, року, внутрішнього душевного стану. І це йому не набридає. “При цьому важливо, – знову Ростислав Шмагало, що Ігор Гапон сакралізує предмети. Тобто його цікавить не стільки сам предмет, скільки духовне ставлення до нього і його внутрішня духовна суть незалежно від того, про що са� �е йдеться”.
“Сьогодні художників все важче класифікувати, – взяв слово на урочистості мистецтвознавець Ігор Боднар. – Однак свободу абстракціоністам забезпечують ті люди, які творять у мистецтві магнітне поле. Ігор Гапон є саме таким творцем”.
“Зокрема, перед його іконами хочеться молитися, – говорив настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці в селі Криворівні отець Іван Рибарук, який спеціально разом зі своїми односельцями приїхав до Львова вшанувати свого улюбленого майстра. – Бо ці ікони, як і взагалі його картини, запрошують всередину, а не назовні. Сьогодні світові бракує захопленості. Ми думаємо, що все відкрили і все пізнали, а насправді це далеко не так. На роботи Ігоря Гапона треба дивитися не як на видовисько, а як на самодостатню культуру. У ц ій культурі його сила і його чар”.
Джерело: lvivpost.net
Комментариев нет:
Отправить комментарий