Територія в середмісті Львова навколо місця, де колись була синагога "Золота Роза", віднедавна привертає чимало уваги. Єврейська громада висловлює бажання відновити легендарну сакральну споруду "Турей Загав" ("Золоті рядки", назва — однойменна до знаного серед євреїв твору равина цієї синагоги), відому як "Золота Роза" (за іменем дружини равина).
Керівник фонду "Єврейське відродження Галичини" Мейлах Шейхет зазначає: "Ми хотіли б відродити спадщину, яка там збереглася, як частину української та всесвітньої, щоб створити туристичний центр для релігійних євреїв з цілого світу. Середньовічні споруди єврейського кварталу є свідченням гармонійного суспільного життя з українською громадою Львова. Широко відомо, що євреї приїжджають на святі місця в Україні, і Львів у довоєнні часи був більш значущим, ніж Краків і Варшава. Однак ідея відродити синагогу як видатний осередок іст� �рії і створити умови для паломництва не має належної підтримки з боку міської ради. Прилеглу до синагоги ділянку надали в оренду під готель до "ЄВРО-2012", не врахувавши історико-культурної спадщини — середньовічного кварталу Львова, який за вимогами ЮНЕСКО має бути автентично збережений і закривши доступ до однієї з важливих споруд ансамблю — микви (ритуального басейну). Споруда синагогального ансамблю — миква як нововиявлена пам'ятка має бути збережена і мати територію для обслуговування за нормами ДБН, а також під'їзд, дост� �тній для протипожежної безпеки. Під загрозою фундаменти споруди Шхити, які так само становлять історико-культурну цінність і на яких плануємо відновити цю споруду — важливий елемент громадського життя. Містобудівне обґрунтування мало б бути скоректоване відповідно до нововиявленої пам'ятки. Згідно із Законом про самоврядування та іншими нормами матеріального права України, міська рада зобов'язана вчиняти дії для збереження історико-культурної спадщини, однак у цій ситуації нічого не зроблено. Наші звернення повертаються або в ідписками, а от останній лист від головного архітектора Юрія Криворучка рекомендує звернутися до інвестора… і погодити з ним ці питання. Таке наше звернення до інвестора було б нелегітимним, адже власником історико-культурної спадщини є Українська держава в особі органу місцевого самоврядування — Львівської міської ради, і це є її обов'язком".
Тим часом у міській раді відбулися громадські слухання умов Міжнародного відкритого конкурсу архітектурних, дизайнерських та ландшафтних проектів для впорядкування місць, пов'� �заних з єврейською історією у м. Львові, підготовленого Центром міської історії Центрально-Східної Європи на замовлення Львівської міської ради. Йдеться про три ділянки, пов'язані з життям єврейської спільноти Львова у період до Другої світової війни: територія площі Арсенальної, де до 1943 року були Велика міська синагога, будинок вчення — Бейс Мидраш, територія, де тепер руїни синагоги "Золота Роза"; частина колишнього єврейського кладовища між Краківським ринком та пологовим будинком на вулиці Раппопорта — більша частина євр� �йських поховань розташована під спорудами Краківського ринку; територія за Янівським цвинтарем, де був Янівський концтабір, у якому розстрілювали в'язнів гетто, і серед них були не тільки євреї.
За словами начальника управління охорони історичної спадщини Лілії Онищенко, у завданні конкурсу не йдеться про відновлення жодної з двох синагог: "Проект не має передбачати будь-якого капітального будівництва на цій території. Це проект благоустрою, упорядкування, який можна було б реалізувати впродовж наступного року. Щоб не затягувати, бо можна нафантазувати щось нереальне, на що не буде ані коштів на реалізацію, ані часу". Згідно з умовами конкурсу, проект мав би подати ідею впорядкування території середмістя так, щоб це була г ромадська територія, розповіла Лілія Онищенко. Передбачено поділ на три зони: перша — територія синагоги "Золота Роза", не загальнодоступна, але доступна для огляду; друга — територія площі Арсенальної, загальнодоступна, з неї мав би бути добрий вигляд на руїни синагоги; третя — зона доріг, які туди ведуть, частина Братів Рогатинців, Староєврейської, Арсенальної, вони мали б бути пішохідні, закриті для транспорту, облаштовані як зона для рекреації мешканців, а простір організовано так, щоб зафіксувати існування єврейської общини.
Щодо археологічних досліджень на цій території, то вони, за словами начальника управління охорони історичного середовища, залежать від проекта-переможця: якщо передбачатиме земляні роботи, то археологія необхідна. "Але не можемо також говорити про те, що потрібно цю площу повністю розкопати, провести археологічні дослідження і нічого потім не будувати. Археологію на більшій частині площі проведено 1979—1980-х рр. Рів біля Арсеналу відтоді залишився, там знайшли дерев'яний зруб, було чимало археологічних знахідок. Проводити там арх еологію ще раз просто нема сенсу", — зазначила Лілія Онищенко. Нагадаємо, нині Рятівна археологічна служба проводить археологічні дослідження на території синагоги "Золота Роза" (за кошти американського уряду) і на території за адресою: вулиця Федорова, 23, де заплановано будівництво готелю (за кошти інвестора).
Оголосити конкурс орієнтовно запланували 30 липня і наприкінці року мали б оприлюднити результати. До складу журі увійшли троє львів'ян (заступник міського голови з гуманітарних питань Василь Косів, головний архітектор міста Юрій Криворучко та директор Інституту архітектури НУ "Львівська Політехніка" Богдан Черкес) і четверо іноземців (архітектори з Німеччини Інго Андреас Вольф та Ніколаус Хірш, архітектор зі Швейцарії Карл Фінгерхут і журналістка, авторка публікацій про єврейську спадщину в Європі Рут Грубер (США, Італія)).
За словами Мейлаха Шейхета, єврейська громада проти цього конкурсу: "Вважаємо, що конкурс не враховує інтересів єврейської громади. Він не пов'язаний із відновленням синагоги. Також нас не влаштовує те, що продано під забудову дотичну до ансамблю ділянку. Крім того, у журі тільки одна єврейка, з Америки. Спершу треба провести археологічні дослідження, а потім оголошувати конкурс. Єврейський світ проти нього протестуватиме".
Ще один аспект, який не сприймає єврейська громадськість, — функціонування "Галицької жидівської кнайпи "Під Золотою Розою":
"Сусідство з кнайпою нас обурює. Хоча є кілька єврейських пострадянських громад, які того навіть не розуміють. Бо живуть не релігійним, а тим життям, яке їм нав'язала радянська влада. По-перше, у назві кнайпи використано сакральне ім'я синагоги, і це образливо. Золота Роза — не якась шансонетка, яка співала у Львові. Це овіяне багатьма легендами ім'я дружини равина. Неприємно, що в назві є означення "жид івська". Бо жидів практично у Львові вже нема, йшлося про галицьких жидів, які згоріли в газових камерах. А східні жиди виросли в атмосфері, коли слово жид було образливим, у царській Росії, в Радянському Союзі. Я не ображаюся, для мене це не має значення. Що жид, що єврей — той самий народ. Але для міжнародної єврейської громади це образа, адже по-англійськи звучить кайк, що в англійській мові образливо. Майданчик на території впирається в меморіальну дошку знищеної синагоги. На території, политої кров'ю, яка має бути місцем пам'яті. Серц е обливається кров'ю, як з нас власники кнайпи глузують", — зазначає Мейлах Шейхет.
Наталя ДУДКО, «Ратуша»
Джерело: portal.lviv.ua
Здесь можно оставить свои комментарии.