Концерт, який оживив мертві ноти

Цими вихідними у Львівській обласній філармонії відбулася вагома для музичного Львова подія: Міжнародний новий симфонічний оркестр «INSO-Львів» під керуванням швейцарського диригента Гунгарда Маттеса відзначив на її сцені свій 10-річний ювілей від дня заснування. Здавалося б, це доволі юний вік для оркестру, але якщо зважати на надзвичайно складну щоденну працю, яку вклали в його існування й оркес­транти, і їхній керівник, то ця дата є поважною.
P align=centerpimg src=http://gazeta.lviv.ua/gfx/i/2008/12/26/16.jpg alt=Концерт, який оживив мертві ноти title=Концерт, який оживив мертві ноти //pPЗрештою, проведення львів­ських передріздвяних концертів стало для оркестру традицією. Тож цьогоріч зал філармонії ледь умістив усіх прихильників колективу і звичайних поціновувачів хорошої музики, адже щоразу концерт оркестру у Львові обіцяє чимало несподіванок і надовго зберігає цю святкову атмосферу. PТакож для львів'ян традицією стала досконала виконавча майс­терність, безмежний колективний альтруїзм і, звичайно, � �исокий професіоналізм Гунгарда Маттеса, без якого проект «INSO-Львів» не мав би жодного шансу на існування. PЗнаючи музичну прискіпли­вість львівської публіки, оркестр на чолі зі своїм диригентом підготували доволі розмаїту програму, щоб охопити смаки глядачів різного вікового цензу й захоплення. Справді, видається передріздвяним дивом, коли під вправними рухами маестро починає жартувати Моцартова «Чарівна флейта», захлинається мелодикою «Симфонія» Чайковського й вабить музичними інтерпретаціями творчість Теодо ракіса. Соліс­тами в ювілейній концерт­ній програмі виступили швейцарська флейтистка Майя Шауфельбюль (дружина диригента), та Гунгард Маттес, який ра­зом із нею згадав про свій професійний фах гобоїста , зачарувавши публіку виконанням «Концерту для флейти, гобоя і струнних» Антоніо Вівальді. Ще одним маленьким дивом став бенефіс учениці третього класу музичної школи імені Соломії Крушельницької восьмирічної Ольги Семчишин, яка, присвятивши свій творчий дебют ювілею, виконала «Менует» Луїджі Боккеріні. PОкрім композиці й романтичної і класичної доби, колектив за останні роки збагатив свій репертуар концертами композиторів пізніших епох і стилів. І навіть для львів'ян, знаних своєю консервативністю, було приємним подарунком виконання музики до відомих кінофільмів. Звиклі до широкого репертуару колективу у варіаціях музики бароко, класицизму й романтизму, вони були приємно подивовані мелодійністю сучасних симфоній. Напрочуд точне відчуття нюансів змусило ці мелодії звучати настільки натхненно, з такими світлом, ніжністю й очевидністю, що й компо� �итор, й оркестр поставилися до цієї справи дуже дбайливо. Хоч саме ця творча різноманітність і любов до експериментів (балетні програми, запис музики до фільмів, супровід поп- та рок-виконавців на концертах і в студіях звукозапису, програма «Різдвяні фантазії» львівського композитора Юрія Саєнка) в поєднанні з високим професійним вишколом музикантів стали візитівкою «INSO-Львів». А також засобом для промоції культури нашого міста за кордоном, адже слово «Львів» у назві дає змогу популяризувати наше місто під час гастр� �льних турне колективу різними країнами (за цей час оркестр устиг побувати з виступами не тільки в багатьох містах України, а й у Швейцарії, Німеччині, Польщі, Китаї). PТа найбільша заслуга оркестру під керівництвом Гунгарда Маттеса в тому, що він прагне відкрити світу невідомі сторінки української музичної спадщини — це і «львівський Моцарт», син Вольфганга Амадея — Франц Ксавер, який мешкав у нашому місті й заснував тут Музичне товариство, і виконання творів Петра Чайковського та майже невідомого тепер українського � �омпозитора пізнього романтизму Сергія Борткевича, й увертюри до опери «Тарас Бульба» Миколи Лисенка, й, безперечно, твори таких сучасних вітчизняних композиторів, як Скорик, Станкович, Ланюк. PІз нотами класичних сугестій звучав оскароносний «Бен Гур» М. Розса, захоплювала відома «Тема Джеймса Бонда. Його величність Сікрет Сервіс», інтуїтивно розливалася капілярами музика до фільму «Список Шиндлера» Д. Вільямса, вражаючи новим сприйняттям у делікатному звучанні скрипки в сольному виконанні Марти Семчишин, як� � зуміла «підкорити» цей доволі непростий твір. Естетичну і професійну насолоду слухачам забезпечили й «Рожева пантера» Г. Манчіні, «Вестсайдська історія» Л. Бернстайна і Les Miserables К. М. Шенберга, а тим паче — виконана на біс для глядачів носталь­гійна Скорикова мелодія «Свіча». PЦей творчий вечір зумів оживити мертві ноти і, як кожна приємна подія, був надзвичайно коротким. Публіці хотілося б, щоб музика, яка відлунювала в такт душевному спокою, ніколи не завершувалася. Зрештою, це і є найвищою оцінкою — б� �чити, коли ці передріздвяні мелодії одного вечора відлунюватимуть у серцях пересічних слухачів упродовж тривалих зимових свят. PIЛідія Йонка/I/P/P

br /br /Джерело: gazeta.lviv.ua

Здесь можно оставить свои комментарии.