Культова київська художниця Галина Севрук виставкою у Львові відзначила 80-ліття
На персональну виставку графіки та кераміки з нагоди власного 80-річчя, яка відкрилася у Національному музеї у Львові, відома українська художниця Галина Севрук із рідного Києва так і не приїхала. Однак урочистість не проігнорувала — від її імені слово мав її син Андрій Трипільський, що назвав львівську виставку абсолютно не схожою на ті, які Галина Севрук мала раніше.
Мова йде про керамічні пласти циклу “Знаки зоряного неба” та про графіку 1970 — 2000-х років, яку Галина Севрук радше творила для себе, а тому майже ніде не виставляла. Намовив художницю усе ж показати графіку ширшим колам — зокрема у Львові — куратор львівської події, заввідділу культурно-освітньої роботи музею Богдан Мисюга, завдяки якому львів’яни уже вдруге вшановують у Національному музеї творчість цієї знаменитої киянки (перша її виставка у цих залах відбулася у 2000-му році). Дослідники твердять, що саме у � �рафіці, яку Галина Сильвестрівна берегла для себе, найкраще виявляється її глибина та монументальне мислення.
“Мені дуже розходиться змінити уже усталений у нашому мистецтвознавстві погляд на Галину Севрук, — ділиться з “Поштою” думками Богдан Мисюга (який, до слова, зараз працює над упорядкуванням альбому, присвяченого творчості цієї мисткині), - лише як на художницю, яка за свою активність у київському дисидентському культурно-мистецькому русі майже на два десятиліття була позбавлена виставкового простору. Цей факт — правдивий, але художниця цікава передовсім не лише своєю громадянською позицією, а розумінням мистец ької форми, власним проникненням у світ символів, образів та знаків. Вважаю Галину Севрук серед перших осіб, які гідні репрезентувати мистецьку Україну ХХ століття”.
“Це наша біда, що багато сучасників зовсім нічого не знають або знають дуже мало про Галину Севрук, — говорив на відкритті виставки мистецтвознавець Орест Голубець. — Попри те, що це художниця, ім’я якої невіддільне було свого часу від імен Алли Горської, Людмили Семикіної, Івана та Надії Світличних, інших видатних постатей нашої історії та культури, це ще й велика творча особистість, яка і справді дуже багато зробила, аби українське мистецтво набуло той вимір, який сьогодні дає нам право гордитися тим, що маємо”.
Маючи за плечима навчання у київській майстерні відомого українського пейзажиста Георгія Світлицького, тісно спілкуючись з українськими істориками та археологами Михайлом Брайчевським і Григорієм Логвином, перебуваючи у середовищі інтелектуалів, для яких слово “національний” не було порожнім, Галина Севрук увійшла у мистецтво спочатку як кераміст, твори якої вийшли далеко за межі ужиткової сутності керамічних виробів, а згодом як митець, що зумів глибоко проникнути у різні культурні пласти, витворити власний погляд на р ечі, яким охоче ділиться із тими, хто хоче її чути.
“Галина Севрук презентує для мене світ шістдесятників, — каже Ігор Калинець, — що на початку 60-х років окреслився у Києві. Це не ті, хто почав творити у 60-ті роки, а ті, національна окремішність, свідомість яких була в опозиції до тодішньої свідомості та укладу життя. Знаю чимало львівських квартир, господарі яких вважали за честь прикрасити свої домівки творами Галини Севрук. Адже її кераміка (бо графіка довгий час була невідома) через усе її життя — це те, що, незважаючи на різні створені нею цикли, укладається в о� �ну дуже важливу для неї тему, для якої найкраще пасує окреслення “Іконостас України”. І цей іконостас — від пракосмічних основ України аж до сьогодення — те, що українців просто не може залишити байдужими”.
Джерело: lvivpost.net
Комментариев нет:
Отправить комментарий