Київський регбійний "Авіатор" без боротьби віддав "бронзу" національної Суперліги львівському "Соколу". Столичні спортсмени просто не приїхали до Львова на матчі за третє місце. Відтак в еліті українського регбі місце на п'єдесталі виборола аматорська команда. Про розвиток цього виду спорту через призму львівської команди "Газеті" розповів головний тренер "Сокола" Юрій Грабовський.
– Пане Юрію, чому "Авіатор" вирішив без боротьби віддати бронзові нагороди Суперліги?
– Вони багатьох гравців віддали в оренду в іноземні клуби, а ті вчасно не повернулися. Знаючи, що в такому стані в них небагато шансів на успіх, кияни відмовилися від поїздки до Львова.
– "Сокіл" у дебютному сезоні в Суперлізі відразу ж здобув "бронзу". Це ваша команда така сильна чи рівень змагань низький?
– Однозначно, рівень чемпіонату впав. Але є й наша заслуга в тому, що фінішували на третьому місці. Ми багато років граємо одним складо� �, хлопці зіграні, добре взаємодіють на полі. Мої регбісти грали в юнацькій збірній, зараз підросли й демонструють результат. У тому, що ми треті, є два фактори: прогрес команди та погіршення ситуації в Суперлізі.
– На що міг розраховувати "Сокіл" у Суперлізі минулого сезону, перед фінансовою кризою?
– Тривалий час відмовлялися переходити в Суперлігу, оскільки відчував, що ще зарано грати в еліті. Якби ж раніше погодилися, то, впевнений, ми б стовідсотково не вилетіли.
– Чи правда, що "Сокіл" не є професіональною командою?
– Це правда. За "Сокіл" виступає молодь, яка навчається і приділяє свій час регбі. Ми не маємо змоги платити зарплату, преміальні.
– В Україні багато професіональних команд?
– У нашій державі лише дві команди є професіональними: харківський "Олімп" та одеський "Кредо-63". Тому їх рівень вищий, аніж в інших. Вони на голову сильніші за нас. Гравці цих колективів тренуються двічі на день, отримують гідну зарплату. Єдине, "Олімп" є віковою командою, середній вік гравців – 30 років. "Сокіл" значно молодший. Якщо в нас поліпшиться фі нансування, то маємо внутрішній резерв для розвитку. "Кредо-63" сформовано з легіонерів, за одеську команду грають молдовани, грузини, регбісти з інших міст України. В мене є надія, що на наступний сезон фінансування "Сокола" збільшиться, і ми зможемо скласти гідну конкуренцію лідерам.
– Як удається заохотити підопічних до виступів у Суперлізі без матеріального стимулу?
– Наш колектив сформовано давно, хлопці товаришують не один рік. Навіть якщо хтось закінчив навчання і знайшов роботу, все одно намагається приходити н а тренування, за змогою допомагати у двобоях. Моїх підопічних тепер об'єднує не лише регбі, вони разом проводять вільний час, інколи підробляють. Завдяки цим товариським стосункам існує команда. Хоча кожного року одного-двох гравців ми втрачаємо. Хтось їде на заробітки, хтось змінює місце проживання, тощо. Їм на зміну залучаємо молодь – 1991 року народження, навіть є троє1992 року народження, які вже можуть грати в основі "Сокола".
– Наскільки реально, виступаючи за "Сокіл", отримати пропозиції від іноземного клубу?
– Однозначно, реально, але іноземні клуби не поспішають робити вигідні пропозиції нашим гравцям. Їм пропонують пограти за фарм-клуби з перспективою пробитися в основну команду. А чи вдасться – не відомо. Наше керівництво хоче запросити на якийсь час іноземного фахівця, аби він нас проконсультував щодо тренувального процесу, відтак спробували б "вийти" на європейські клуби. Регбі – специфічний вид спорту. Нещодавно відвідав семінар, мав нагоду ознайомитися з розвитком регбі в Уельсі. Країна дуже маленька, але там 220 команд, із них чотири – проф� �сіональні, а ще 16 – напівпрофесіональні. Навряд, маючи так багато аматорських команд, керівництво професіональних клубів запрошуватиме регбістів з України.
В Уельсі регбійні клуби стежать за всіма дітьми, починаючи від восьми років. Тому з ними складно конкурувати і на рівні збірних, і на рівні клубів.
Розмовляв Гліб Ваколюк
Джерело: gazeta.lviv.ua
Комментариев нет:
Отправить комментарий