П'єса сучасного українського драматурга, одесита Олександра Марданя "Скандал без антракту" на сьогодні налічує вже понад одинадцять постановок. У Львові твір, окрім Львівського муніципального театру, де цими вихідними відбулася її прем'єра, ставлять на камерній сцені Львівського національного академічного театру імені Марії Заньковецької.
Однак і за атрибутивним вирішенням, і за розставленими акцентами це дві абсолютно різні вистави. У баченні "муніципалів" це історія про те, що в людині завжди є іпостасі жертви та ката, і залежно від ситуації, одна з них щоразу превалює над іншою. Хоча викристалізувати цю ідею остаточно не вдалося.
Зліва направо (сидять): Режисер-постановник, заслужена артистка України
Л. Колосович, автор п'єси О. Мардань і виконавиці ролей сестер Тетяни
й Тамари – Ж. Тугай і Т. Фролова
За сюжетом п'єса доволі простенька, ба навіть банальна: вистава відтворює фрагмент із життя двох сестер – Тамари й Тетяни. Одна з них – успішна та знаменита акторка, однак, попри славу, жінка нещасна в коханні: вона розлучена матір-одиначка. Інша ж – простодушна та щаслива дружина, яка, проте, не може мати дітей. Час невпинно біжить, виростає Тамарин син, у Т� �тяни помирає коханий чоловік, і саме тепер таємне стає явним: у круговерті подій і невипадкових випадковостей Тетяна дізнається, що її племінник Славчик є сином її чоловіка. Відтак перед жінкою постає надзвичайно складний вибір – чи пробачити сестрі зраду.
Сцена театру зустрічає глядача апартаментами літньої знаменитої акторки, яка приводить у порядок зовнішність завдяки косметичним маскам, із хвилини на хвилину має прийти її масажистка. А по телебаченню тим часом "трублять" про 50-річний ювілей її колишнього чоловіка, знаменит ого актора й режисера Платонова. У головній ролі – народна артистка України, неперевершена Жанна Тугай. Як відомо, театральному корифеєві не вперше доводиться грати на сцені так би мовити "саму себе". Однак, як зізнається Жанна Георгіївна, яка, власне, виконала роль зрадженої сестри Тетяни, їй значно легше було б зіграти Тамару, адже за 50 років у неї за плечима бозна-скільки ролей "завзятих дівиць".
"У цій п'єсі режисер вирішив, щоб я постала в іпостасі незахищеної жінки, яка нічого не знає про своє життя та живе тільки добром. Вона всім довіряє, і тут їй як сніг на голову – зрада найдорожчих людей. Так, нехай це було давно, однак я, наприклад, як людина не знаю, чи пробачила б. Звичайно, сказала б, що прощаю, бо соромно в 60 років не пробачати. Тому мені дуже складно було виконувати роль "божої корівки". Загалом п'єса багатозначна, хоча й показує побутові речі. Але це і є життя, в кожній родині відбувається щось схоже, може, просто не так трагічно. За реакцією залу розумію, що людей цікавлять такі стосунки, власне текст. Тепер очікую, як сприйматиме це публіка в майбутньо� �у, бо ставитимуть виставу вже з осені. Ну, а "розкрутити" глядача ходити в "холодний" театр складно", – зауважила народна артистка України.
Не останню роль у виставі відведено журналістці модного гламурного журналу "Невідоме про відомих", яка, вдаючи масажистку, пробралася в дім акторки, щоб узяти в неї інтерв'ю як у колишньої дружини ювіляра. Саме вона викрила всі таємниці сестер і за фатальним збігом обставин не розпізнала, що за кремами й маскою – не презентабельна акторка Тамара, а її нещасна зраджена сестра Тетяна.
"Ск андал без антракту" – своєрідна гра, герої якої залежно від ситуації змінюють свої маски хижаків і жертв. Саме з цього моменту п'єса мала б сягнути кульмінації й до останнього напруженими діалогами між сестрами тримати глядача в очікуванні непоправного. Маю на увазі знамените: "Пістолет, який з'явився в першому акті, в останньому обов'язково повинен вистрілити". Однак п'єса стає своєрідною Чеховською антитезою, хоча вистава обривається, коли зраджена Тетяна залишається наодинці з пістолетом. Цікаво, що в авторському варіанті г оловна героїня в розпачі й люті відчиняє вікно та жбурляє туди клітку з папугою. Як жартує автор, він навіть передбачив назви рецензій у разі, якщо вистава завершуватиметься саме так. Мовляв, "Пташку шкода" – вислів із відомого фільму "Кавказька полонянка". До речі, у варіанті Львівського муніципального театру клітка з папугою просто піднімається у височінь. Як зізнаються деякі актори поза очі, "Скандал без антракту" – не той матеріал, з яким можна працювати на сцені.
Загалом п'єса надзвичайно неоднозначна. У ній, за авторськи� � задумом, немає хороших, однак і поганих персонажів також. У виставі присутні живі люди, й кожен із них несе шматочок своєї правди. Так, тут журналістка на пропозицію за певну винагороду не друкувати зібрану нею інформацію впевнено відповідає: "Ну, що ви! Порядний журналіст продається лише раз. Тож ви вже спізнилися". Про кохання вона роздумує так: "Свої почуття слід захищати, як власний будинок чи гаманець у кишені". Тетяна ж, у душевному сум'ятті, піднімає чарку "За перемогу розуму над почуттями".
П'єса має притчовий характер. За словами самого автора, "це такий собі жіночий варіант біблійного сюжету про Каїна й Авеля". В останній редакції цього твору він додав чотири рядки, які, проте, не ввійшли до постановки. Під час з'ясування стосунків із Тамарою Тетяна запитує: "А ти знаєш, Каїн убив свого брата Авеля?". На що сестра відповідає їй, мовляв, ця новина не може претендувати на першу шпальту. А Тетяна далі: "А ти знаєш, що в Авеля дітей не було?". Тамара: "От і добре, сиріт не залишилося!". "Але в Каїна були! Виходить, усі ми нащадки Каїна", – резюмує Тетяна.
М абуть, саме тому не випадково в п'єсі є слова, що в пеклі вогню немає: кожен приходить туди зі своїм вогнем, що його під'юджує лють і ненависть. "У кожному з нас живе вовк і ягня, жертва й кат. Хтось із нас мусив померти. Чому я зважилася на це? Мабуть, набридло бути жертвою", – ось такими були останні слова Тетяни, якими завершувалася вистава про Каїна й Авеля в жіночому варіанті…
Оксана Жила
Джерело: gazeta.lviv.ua
Комментариев нет:
Отправить комментарий