Соло “Віртуозів”

Завершився 24-й Міжнародний естиваль музичного мистецтва

Цього разу перед’юві­лейний за ліком фестиваль поставив своєрідний рекорд: упродовж двадцяти чотирьох днів музичного свята у Львові відбулися 23 концерти. Навряд чи в цьому випадку доцільно наводити сухий перелік імен та країн – він, зрештою, у випадку “Віртуозів” завжди справляв поважне враження. Набагато важливішими є ті імпресії та спогади, котрими меломани опісля часто живуть і не один рік. Звичайно, неможливо в одному огляді згадати всіх виконавців, описати всі враження, тому звернемо увагу лише на кілька пр овідних “тем”, що впродовж трьох тижнів найбільш яскраво звучали у фестивальному Львові.

Фестиваль ювілеїв

Як і завжди, однією із найбільш виразних ліній концепції “Віртуозів” стало відзначення низки “круглих дат”. А їх цього року  не бракує. Про “фестиваль у фестивалі” – концерти до 50-ліття камерного оркестру “Академія” та 70-ліття спеціальної музичної школи ім. С.Крушельницької – “Пошта” уже писала докладніше.

Ясна річ, вплинули на програми фестивалю і ювілеї міжнародного масштабу: до двохсотліття від дня народження Фридерика Шопена та Роберта Шумана додалося ще 170-річчя Петра Чайковського. Тож слухачам усього світу випала щаслива нагода уповні  насолоджуватися музикою епохи романтизму.

Львів’янам запрошені віртуози подарували кілька незабутніх шопенівських речиталів та окремий концерт “Ювілеї майстрів” – вечір, який безумовно можна було б віднести до однієї із кульмінацій цьогорічного фестивалю: три фортепіанні концерти трьох романтичних геніїв у виконанні знаних піаністів із трьох країн… Швейцарець Адріан Отікер, уже знайомий львів’янам передовсім як напрочуд тонкий інтерпретатор музики імпресіонізму, репрезентував своє бачення Концерту Роберта Шумана. Поляк Адам Водніцкі, який у же багато років концертує та викладає у США – Другого фортепіанного концерту свого легендарного співвітчизника Фридерика Шопена. А відомий львівський піаніст Йожеф Ермінь – Другого, менш знаного, фортепіанного концерту Петра Чайковського. Відтак у першому випадку нерівними виявилися сили соліста та Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії, який, здавалося, в окремих фрагментах щосили намагався перешкодити піаністу втілити свій оригінальний виконавський задум та зобразити Шумана власне одним із передвісни� �ів імпресіонізму.

Виконавець із США виявився більш загартованим: узявши обережний старт, він рівним звуком і без надмірних романтичних поривів успішно допровадив до кінця свою партію і, заслуживши шквал оплесків від львівської публіки, доповнив виступ двома шопенівськими мініатюрами на біс. Проте справжнє відкриття чекало на львів’ян власне в особі їх, здавалося б, уже добре знайомого передовсім виконаннями авангардної музики піаніста Йожефа Ерміня, котрий несподівано розкрив нові грані свого обдарування власне в романтичному, віртуозному кон� �ерті Чайковського.

Ювілеєм із зовсім іншої “опери” можна назвати п’ятнадцятиліття популярної чоловічої вокальної формації “ManSound”, котре улюблений у Львові колектив також відзначив на “Віртуозах”. У джазовому руслі різностильової палітри фестивалю відбувся й концерт вінницького “ВінБенду”. А от найбільш концептуальній імпрезі – приуроченій Дню музеїв музично-театральній ночі “Містерії для Пінзеля”, частину якої планували провести просто неба – на жаль, частково перешкодила непередбачувана львівська п огода.

Фестиваль солістів

Імена на афішах “Віртуозів” традиційно є найбільшою інтригою фестивалю. Цього – Шопенівського – року на львівській сцені передовсім відбувся парад блискучих піаністів. Серед них чи не найбільше втішила зустріч із солістом із Німеччини Борисом Блохом. Уродженець Одеси, який і досі не забув української мови, хоча вже понад 40 років мешкає за кордоном, не виступав у Львові кілька років. Але його “повернення” із шопенівською програмою можна було назвати направду тріумфальним: у майже двогодинному речиталі, зда� �алося, не прозвучало жодної зайвої ноти, жодного недоречного нюансу. За роялем Борис Блох розповідав Шопена своєю власною виконавською мовою, проте робив це напрочуд переконливо і художньо вартісно. “Хотілося б затримати ці образи в своїй уяві якомога довше”, – говорило чимало слухачів, виходячи із зали після незвичайного концерту.

Іншою кульмінацією фестивалю, натхенною ювілейною шопенівською музою, був виступ знаної у світі примадонни-українки Вікторії Лук’янець. Вона виконала львів’янам малознані транскрипції мазурок польського генія для голосу з фортепіано, здійснені свого часу його великою шанувальницею Поліною Віардо. Щоправда, не в одного слухача того вечора склалося враження, що краще б перлинним мініатюрам було залишатися на клавіатурі, натомість набагато яскравіше на їх тлі сприйнялися “Чотири останні пісні” Ріхарда Штрауса , які прозвучали в другому відділі бенефісу примадонни. Окремо слід відзначити внесок, який зробила в цей проект його ініціатор, талановита львівська піаністка Маріанна Гумецька, котра виступила концертмейстером оперної діви.

Фестиваль повернень

Одним із найприємніших моментів “Віртуозів”, крім відкриттів нових імен, завжди залишаються зустрічі із давніми знайомими. Травневий фестиваль часто збирає колишніх львів’ян, що стали відомими далеко за межами свого міста, країни, але завжди із великим задоволенням повертаються на рідну сцену – про що свідчить хоча б той факт, що їх імена можна з року в рік побачити на фестивальних афішах. Піаніст Володимир Винницький, віолончелістка Наталія Хома, скрипалі Соломія Сорока, Соломія Івахів – усі вони давно здобу� �и заслужене визнання за океаном, проте кожен намагається подарувати рідному місту один або й кілька прекрасних музичних вечорів.

Багатьом запам’ятаються й концертні “повернення” співачки Софії Соловій із Італії, піаніста Яромира Боженка з Німеччини, скрипаля Олега Каськіва із Швейцарії, талант котрих немов змужнів, набув особливого ушляхетнення за роки студій та праці за кордоном, і тепер віддавна знайомі імена дивують не менше за віртуозів світової слави.

Джерело: lvivpost.net

Здесь можно оставить свои комментарии.