Про що хрюкає в’єтнамський кабан?

Теза, що діти, які зросли в оточенні тварин, є не лише добрішими, а й здоровішими, не потребує доказів. Можливо тому, що спілкування з ними вчить бути відповідальними, працьовитими й організованими. Крім того, «брати наші менші» лікують дитячу психіку, дають змогу не почуватися самотніми. З яким би настроєм ви не прийшли додому, вас неодмінно радісно зустріне доброзичливе і безкорисливе створіння.

Набагато ширші можливості для такого спілкування в дітей, які відвідують Львівський міський дитячий еколого-натуралістичний центр. Яких тіль­ки тварин тут не побачиш. Галасливі птахи, холоднокровні змії, метушливі мавпочки, в'єт­намський кабан і навіть невеличкий розважливий крокодил. Загалом «колекція» дитячого центру налічує понад 90 ви­дів тварин. І кожен із них має своїх прихильників.

Приміром, третьокласниця Львівської середньої школи №53 Єва Стець приходить у гості до свого щурика, морських свинок і кролика. Проте � �ай­більше її уваги дістається в'єт­намському кабанчику. Незважаючи на те, що вдома дівчинка має пса та котика, вона вже більше року відвідує дитячий центр. За словами Єви, найбільше їй подобається щурик і кабанчик, якого вона дедалі краще розуміє. Після спілкування з тваринами стає спокійнішою та лагідною. І навіть хлопці їй так не допікають.

А ось шестикласник Львів­ської середньої школи №93 Михайло Білоусов сьогодні прийшов уперше, тут йому дуже сподобалось. Удома має папугу, тож деякими навичками поводження з тваринами володіє. Йому вистачило кіль­кох хвилин, аби приручити двох королівських пітонів, які в його руках почуваються, ніби в себе вдома.

У центрі мешкають й інші не менш екзотичні тварини, зокрема два морських полоза, ящі­рка. Цих тварин надав Віктор Червоний - викладач гуртка юних кінологів і тераріумних тварин.

— Я — колишній прикордонник, — розповідає Віктор Червоний. — Служба на кордоні давала змогу часто бувати на природі, спостерігати за тваринами та птахами.

До того ж, чимало з них згодом знаходили притулок у його буди� �ку. Але найбільше захоплення пана Віктора - дресирування собак. Він вважає, що спілкування з тваринами робить дітей добрішими, психічно здоровими. А можливо, хто­сь із них стане прикордонником, тож уміння працювати з собаками знадобиться.

Багато дітей були зайняті підготовкою до Дня бабака. Ось що про цю подію повідомила керівник екологічного театру «Оберіг» Людмила Полякова.

— На Львівщині такий захід відбудеться вперше. Вирішили не відставати від Харкова, адже маємо свого бабака Мишка.
2 лютого за григоріанським кале ндарем — Стрітення, і всі прикмети збігаються з прикметами, які є на День бабака. Коли ми почали цікавитися історією цього свята, то виявили, що воно має дуже давнє україн­ське коріння.

Одними з найактивніших учасників свята є учениці 7-го класу Львівської середньої школи №95 Вікторія Андрусів і Марія Кравчук, які багато часу присвятили розучуванню своїх ролей. Обом із них дісталися ролі… Зими. Так, саме Зими, яку діти на святі бабака всіляко намагалися прогнати, аби допомогти Весні вступити у свої права. Але «проганяли» яко сь неохоче, бо вона також принесла їм чимало цікавого та радісного.

У кожній другій квартирі живуть тварини

Як розповів «Газеті» директор Львівського міського дитячого еколого-натуралістичного центру Ігор Антахович, у Львові кожна друга сім'я утримує якусь тварину. Здебільшого це котики й песики. Але останнім часом стало «модно» заводити рідкісних представників тваринного світу. Дуже часто тримають пітонів, пі­раній, тропічних павуків, ящірок тощо. Багато чим доклалися для реклами таких тварин у цирку, де їх використ овують. Під час вибору домашнього улюбленця люди, в першу чергу, керуються емоціями, що не дуже добре. Чимало тварин не пристосовані для утримання в міських квартирах. Їх слід утримувати у спеціальних приміщеннях, які називаються акваріумами чи тераріумами тощо. Перш ніж заводити цих тварин, слід дізнатися про них, створити відповідні умови в помешканні, а вже потім купувати. Як правило, все відбувається навпаки.

Для прикладу, пітон у центрі з'явився майже півроку тому. Якось прийшли двоє молодих чоловіків, які намагалися з'ясувати, чи можна тут придбати мишей. Коли пан Антахович запитав, навіщо їм миші, виявилося, що чоловіки хотіли погодувати ними змію. Далі з'ясувалося, що одному з них друзі подарували пітона. Тепер чоловік не знає, що з ним робити. Минуло кілька днів і молодик приніс тваринку, мовляв, будьте добрі, заберіть собі, бо дружина влаштувала істерику, коли приніс змію додому.

Дуже багато людей нині тримають шиншил. Вони, як правило, не знають, що робити з цими тваринами. І коли бачать, що з ними ко­їться щось недобре, йдуть у центр. Нещодавно принесли ши� �шилу альбіноса. Людям ця тваринка дуже подобається, адже гарна, її можна погладити. Але вони не враховують двох важливих нюансів. По-перше, вдень шиншила спить, активною стає з настанням сутінків. Ото­ж у квартирі всю ніч лунають звуки. І по-друге: у шиншили, яка потрапляє в дім у дорослому віці, від стресу починається линька, вона скидає хутро і стає лисою. Відтак люди лякаються, починають звертатися до ветеринарів. А все дуже просто. Ця тварина живе в гірських малонаселених районах. Вона не звикла до сусідства з людьми, ще сто років тому в она була абсолютно дикою. Тому боїться людей.

Василь Худицький

Джерело: gazeta.lviv.ua

Здесь можно оставить свои комментарии.